На тому, що вгорі. Павло заохочує помазаних християн у Колоссах зосереджуватися на їхній надії. У своєму листі до філіппійців він також говорить про «нагороду небесного покликання», тобто про надію правити в небі разом з Христом (Флп 3:14; Кл 1:4, 5). Павлів наказ постійно зосереджуйтесь стоїть у теперішньому часі і вказує на необхідність постійних зусиль. Якщо християни будуть зосереджуватися на тому, що вгорі, тоді земне (наприклад, світські ідеї та філософія і пусті людські традиції) не зможе ослабити чи збити їх зі шляху і не позбавить дорогоцінної надії (Кл 2:8).

Статева розпуста. У Біблії грецьке слово порне́йа вживається як загальний термін, що вказує на будь-які статеві стосунки, які є незаконними з Божого погляду. В одному словнику вказано, що порне́йа має такі значення, як «проституція, статева розпуста, блуд», і зазначається, що це слово використовують, коли йдеться про «будь-які незаконні статеві зносини». Така незаконна поведінка включає в себе не лише проституцію, перелюб і статеві стосунки між неодруженими особами, але й гомосексуалізм і скотолозтво; усе це засуджується в Біблії (Лв 18:6, 22, 23; 20:15, 16; 1Кр 6:9; див. глосарій). Ісус показав, що статева розпуста є злом, поставивши її в один ряд з вбивством, крадіжкою і зневажливими словами проти Бога або чогось святого (Мт 15:19, 20; Мр 7:21—23).

Нечистота. Або «забрудненість; розбещеність; хтивість». З перших трьох «учинків плоті», згаданих у цьому вірші, «нечистота» (грецькою акатарсı́а) має найширше значення. У Грецьких Писаннях це слово трапляється 10 разів. У буквальному значенні воно стосується чогось фізично нечистого, брудного (Мт 23:27). У переносному значенні це слово стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах, наприклад поклоніння фальшивим богам (Рм 1:24; 6:19; 2Кр 6:17; 12:21; Еф 4:19; 5:3; Кл 3:5; 1Фс 2:3; 4:7). Тож «нечистота» може бути пов’язана з різними неправильними вчинками: від незначних проступків до серйозних гріхів. (Див. коментар до Еф 4:19.) Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. глосарій, «Нечистий».)

Всіляку нечистоту. Слово «нечистота» (грецькою акатарсı́а) має широке значення. Тут воно вживається в переносному значенні і стосується будь-якої нечистоти у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах. (Пор. 1Кр 7:14; 2Кр 6:17; 1Фс 2:3.) Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. коментар до Гл 5:19.) Павло каже, що люди чинили нечистоту ненаситно. Грецьке слово плеонексı́а передає думку про ненаситне бажання мати більше. Додаючи слово «ненаситно», Павло показує, що «нечистота» може проявлятися різною мірою. (Див. коментар до Рм 1:29.)

Ганебною похіттю. Грецьке слово па́тос стосується сильного бажання або нестримної пристрасті. З контексту видно, що йдеться про сексуальні бажання. Тут ці бажання описані як «ганебні» (грецькою атімı́а, що означає «безчестя; сором»), оскільки вони ганьблять і безчестять людину.

Жадібності. Або «пожадливості». Грецьке слово плеонексı́а передає думку про ненаситне бажання мати більше. Це грецьке слово також вживається в Еф 4:19; 5:3. У Кл 3:5 Павло, згадуючи про жадібність, каже, що вона є ідолопоклонством.

Жадібний, який, по суті, є ідолопоклонником. Коли жадібна людина чогось бажає, це стає для неї богом, вона ставить своє бажання вище за поклоніння Єгові. Мета її життя зводиться до задоволення своїх ненаситних бажань (Рм 1:24, 25; Кл 3:5). Жадібність часто включає в себе не лише надмірну любов до грошей і матеріальних речей, але й нестримність у їжі та питті, прагнення влади, недозволених статевих стосунків чи будь-чого іншого, що заважає поклонятись Єгові. (Див. коментар до Рм 1:29.)

Умертвіть. Павло вживає яскраву образну мову, щоб підкреслити, наскільки радикально треба боротися з неправильними плотськими бажаннями (Гл 5:24). Грецьке слово, перекладене як «умертвіть», буквально означає «позбавити життя; вбити; знищити». (Пор. Мт 5:29, 30; 18:8, 9; Мр 9:43, 45, 47.)

Статеву розпусту. Грецьке слово порне́йа — загальний термін, що вказує на будь-які незаконні з біблійного погляду статеві стосунки. Включає в себе перелюб, статеві стосунки між неодруженими особами, гомосексуалізм та інші гріхи, пов’язані зі статевими стосунками. (Див. глосарій і коментар до Гл 5:19.)

Нечистоту. Або «забрудненість; розбещеність; хтивість». У переносному значенні грецьке слово акатарсı́а стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах. (Пор. 1Кр 7:14; 2Кр 6:17; 1Фс 2:3.) Тож «нечистота» може бути пов’язана з різними неправильними вчинками: від незначних проступків до серйозних гріхів. Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. глосарій, «Нечистий», і коментарі до Гл 5:19; Еф 4:19.)

Нестримну похіть. Див. коментар до Рм 1:26; пор. Бт 39:7—12; 2См 13:10—14.

Жадібність, яка є ідолопоклонством. Грецьке слово плеонексı́а, перекладене як «жадібність», передає думку про ненаситне бажання мати більше. (Див. коментар до Рм 1:29.) Павло показує, що жадібність, по суті, є ідолопоклонством, бо жадібна людина ставить своє бажання вище за поклоніння Єгові; її богом стає те, чого вона хоче. Мета життя такої людини зводиться до задоволення своїх бажань. (Див. коментар до Еф 5:5.)

Гнівайтесь. Павло тут цитує з Пс 4:4, показуючи, що немає нічого неправильного в тому, щоб відчувати гнів. І Єгова, і Ісус гніваються, коли бачать зло і несправедливість, але, виражаючи гнів, вони завжди керуються нормами праведності та досконалою справедливістю (Єз 38:18, 19; див. коментар до Мр 3:5). Християни також можуть відчувати праведний гнів, але Павло застерігає: не грішіть. Вони не дозволяють, щоб їхній гнів ставав неконтрольованим і доводив до образливої мови чи насилля (Еф 4:31). У Пс 4:4 міститься порада для Божих служителів виливати своє серце Єгові в особистій молитві і розповідати про причини свого гніву.

Не допускайте, щоб сонце зайшло, поки ви ще роздратовані. В юдейській культурі захід сонця був кінцем одного дня і початком іншого. Тож Павло радить не дозволяти гніву тліти в нашому серці до наступного дня. Ісус теж пояснював своїм учням, наскільки небезпечно довго на когось гніватись (Мт 5:22). Якщо людина не припиняє гніватися, вона може затаїти образу, стати озлобленою, і це призведе до поганих стосунків з іншими та розбрату в цілому зборі (Лв 19:18; Пс 36:4; Гл 5:19—21). Павло дає християнам практичні поради, як вирішувати проблеми між собою якомога швидше і, якщо можливо, ще того самого дня (Рм 12:17—21; Еф 4:2, 3).

Навіть не згадуються серед вас. Брудна мова і «непристойні жарти» були чимось нормальним для жителів Ефеса (Еф 5:4). Непристойна мова звучала у виставах, які проходили в міських театрах, і навіть під час релігійних свят, таких як Тесмофорії (свято на честь грецької богині Деметри). На таких святах люди розповідали непристойні жарти, щоб розсмішити богиню. Павло говорить, що християни не повинні навіть згадувати між собою такі слова і жарти, не кажучи вже про те, щоб отримувати від них задоволення. Грецький вислів, перекладений як «навіть не згадуються серед вас», може також передавати думку про те, що християни ніколи не повинні займатися неморальністю (Еф 5:3—5).

Гниле слово. Грецьке слово, перекладене як «гниле», може стосуватися зіпсованих, зігнилих фруктів, риби або м’яса (Мт 7:17, 18; 12:33; Лк 6:43). Це слово влучно описує непристойну, образливу чи брудну мову, яку християни не повинні вживати. Вони мають вживати слова, «приправлені сіллю», тобто говорити «лише добре, яке... може зміцнити, принести пожиток» (Кл 4:6 і коментар).

Відкиньте. Павло вживає тут грецьке дієслово, яке означає «позбутися чогось» або «відкласти щось», наприклад, старий одяг. Так він вводить метафору, яку далі розвиває у віршах 9, 10, 12 та 14. На прикладі старого, брудного одягу, який треба зняти, і нового, чистого, який треба одягти, Павло показує християнам в Колоссах, що п’ять негативних речей, перелічених далі,— це наче брудний огидний одяг, якого потрібно без вагань позбутися. (Див. наступні коментарі у цьому вірші.) Уривок з Кл 3:8—10, 12, 13 багато в чому подібний до Еф 4:20—25, 31, 32, а це вказує на те, що Павло написав ці два листи приблизно в один час (Еф 6:21; Кл 4:7—9).

Лють, гнів. Павло вживає тут два дуже близьких за значенням слова. На думку деяких вчених, перше з них, орґе́, спочатку стосувалося лише почуття, а друге, тімо́с, вказувало на його прояв, тобто на вибух гніву. Але в часи Павла ця різниця у значенні вже могла стертися. Вживаючи обидва слова, Павло наголошує, що християни не повинні допускати, аби в їхньому серці наростав гнів, який з часом може вирватись назовні (Еф 4:31; див. коментарі до Еф 4:26).

Зло. Грецьке слово какı́а, перекладене тут як «зло», може передавати думку про злісність, ворожість і бажання шкодити іншим. У подібному переліку в Еф 4:31 Павло вживає те саме грецьке слово у виразі «усе, що завдає шкоди». (Див. також Рм 1:29; 1Кр 14:20.) Пояснюючи вживання слова какı́а у цьому контексті, один довідник зазначає, що це «зла сила, яка руйнує стосунки між людьми».

Образливу мову. Павло вживає тут грецьке слово бласфемı́а, яке часто перекладається як «богозневажні слова», коли йдеться про висловлювання, які виражають неповагу до Бога (Мт 26:65). Однак спочатку бласфемı́а стосувалася не лише висловлювань проти Бога, але й наклепів або злісних слів проти людей, і з контексту видно, що Павло вживає це слово саме в такому значенні. (Див. також Еф 4:31.) В інших перекладах вживаються вислови «наклеп», «лихослів’я» і «зневажливі слова». Ось що говориться в одному довіднику стосовно цього слова: «Воно вказує на спробу принизити і знеславити когось або зіпсувати комусь репутацію».

Непристойні слова. Цей вислів є перекладом грецького слова, яке в Грецьких Писаннях вживається лише тут. Воно стосується брудної, вульгарної і часом образливої мови. Непристойну мову можна було почути в багатьох виставах і комедіях з аморальним сюжетом, і дехто вважав її свого роду гумором. Іноді таку мову використовували під час сварки, і від цього Павло теж застерігав християн. (Див. коментар до вислову лють, гнів у цьому вірші.) Без сумніву, Павло дав це застереження, бо хотів, щоб християни не піддавалися поганому впливу людей, які їх оточували. (Див. коментар до Еф 5:3.) У схожому уривку в Еф 4:29 (див. коментар) Павло заохочував християн: «Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле слово».

Відкиньте. Павло вживає тут грецьке дієслово, яке означає «позбутися чогось» або «відкласти щось», наприклад, старий одяг. Так він вводить метафору, яку далі розвиває у віршах 9, 10, 12 та 14. На прикладі старого, брудного одягу, який треба зняти, і нового, чистого, який треба одягти, Павло показує християнам в Колоссах, що п’ять негативних речей, перелічених далі,— це наче брудний огидний одяг, якого потрібно без вагань позбутися. (Див. наступні коментарі у цьому вірші.) Уривок з Кл 3:8—10, 12, 13 багато в чому подібний до Еф 4:20—25, 31, 32, а це вказує на те, що Павло написав ці два листи приблизно в один час (Еф 6:21; Кл 4:7—9).

Наша стара особистість. Або «наше старе “я”; людина, якою ми були». Букв. «наша стара людина». Основне значення грецького слова а́нтропос — «людина», чоловік або жінка.

Була прибита з ним до стовпа. У Євангеліях грецьке дієслово сінстауро́о вживається стосовно тих, хто був страчений поряд з Ісусом (Мт 27:44; Мр 15:32; Ів 19:32). Павло у своїх листах кілька разів згадує про Ісусову страту на стовпі (1Кр 1:13, 23; 2:2; 2Кр 13:4), але тут він говорить про страту в переносному значенні. Він показує, що християни умертвили свою стару особистість завдяки вірі в страченого на стовпі Христа. Павло використовує це дієслово в подібному значенні у своєму листі до галатів, коли пише: «Я прибитий до стовпа разом з Христом» (Гл 2:20).

Скиньте із себе стару особистість. Павло продовжує розвивати метафору про старий одяг, який потрібно зняти, і про новий, який потрібно одягти. (Див. коментар до Кл 3:8.) Грецьке слово, перекладене тут як «особистість», буквально означає «людина». Як сказано в одному довіднику, Павло вживає слово «людина» в переносному значенні: «“Стара людина” в цьому вірші, як і в Римлян 6:6 та Ефесян 4:22,— це вся особистість людини, яка перебуває у владі гріха». (Див. коментарі до Рм 6:6.) Слова Павла вказують на те, що з допомогою Божого духу християни здатні «скин[ути] із себе» навіть глибоко вкорінені риси і грішні звички.

Нову особистість. Букв. «нову людину». Християнин повинен не лише відкинути «стару особистість» (букв. «стару людину») з її поганими вчинками (Еф 4:22), а й одягнутися в «нову особистість», тобто повністю змінитися. Ця нова особистість, «що створена за Божою волею», є образом, тобто віддзеркаленням, особистості Бога Єгови (Кл 3:9, 10). Він хоче, щоб його служителі ставали подібними до нього і відображали його чудові риси, зокрема ті, що перераховані в Гл 5:22, 23. (Див. коментарі до Гл 5:22; Еф 4:23.)

Скиньте із себе стару особистість. Павло продовжує розвивати метафору про старий одяг, який потрібно зняти, і про новий, який потрібно одягти. (Див. коментар до Кл 3:8.) Грецьке слово, перекладене тут як «особистість», буквально означає «людина». Як сказано в одному довіднику, Павло вживає слово «людина» в переносному значенні: «“Стара людина” в цьому вірші, як і в Римлян 6:6 та Ефесян 4:22,— це вся особистість людини, яка перебуває у владі гріха». (Див. коментарі до Рм 6:6.) Слова Павла вказують на те, що з допомогою Божого духу християни здатні «скин[ути] із себе» навіть глибоко вкорінені риси і грішні звички.

Тож наслідуйте Бога. Павло щойно написав про такі риси Бога, як доброта, співчуття і готовність прощати (Еф 4:32). Відразу після цього він вживає слово «тож», заохочуючи християн роздумувати над тим, як Бог виявляє ці чудові риси, і наслідувати його, адже він подає найкращий приклад (Пс 103:12, 13; Іс 49:15; Еф 1:3, 7). Грецьке слово, перекладене тут як «наслідуйте», не означає, що християни повинні бути точною копією Бога. Павло каже, що християни мають наслідувати Єгову як «улюблені діти». Дитина не може досконало наслідувати дорослих батьків, але її щирі зусилля приносять батькам велику радість. (Пор. Пс 147:11.)

Наша внутрішня людина... обновлюється. Павло пояснює, що хоча фізичне тіло «нищиться», Єгова постійно, день у день, обновлює своїх служителів, тобто дає їм нових духовних сил (Пс 92:12—14). «Наша внутрішня людина» — це наша духовна сутність, наші риси і внутрішня сила. Цей вислів також пов’язаний з «новою особистістю», в яку одягаються християни (Кл 3:9, 10). Павло заохочує християн зосереджуватися «на невидимому», тобто на величній нагороді, яку Бог обіцяє дати в майбутньому. (Див. коментар до 2Кр 4:18.)

Нову особистість. Тут Павло говорить про символічний одяг, який християнин має одягнути замість «старої особистості». (Див. коментарі до Еф 4:24; Кл 3:9.) «Нова особистість» складається з рис, які подобаються Богові. Вона є образом і подобою особистості Бога Єгови. Говорячи про «образ», Павло використовує те саме грецьке слово, що вживається в Бт 1:26 в перекладі Септуагінта. Цим Павло нагадує християнам в Колоссах, що, хоча люди недосконалі, вони здатні віддзеркалювати величні риси Бога. (Див. коментар до Еф 5:1.)

Обновлюється. Павло використовує грецьке дієслово, яке до нього не вживав жоден зі стародавніх грецьких письменників. Форма цього дієслова вказує на безперервний процес, а не на одноразове обновлення. Коли християнин перестає працювати над новою особистістю, то найчастіше на її місце повертається стара (Бт 8:21; Рм 7:21—25). Тож Павло заохочує християн постійно здобувати точне знання про «нову особистість» і застосовувати його. Вони мають докладати всіх зусиль, щоб розвивати риси, про які Павло говорить у віршах 12—15. (Див. коментар до 2Кр 4:16.)

Чужинцям. Або «не грекам». В деяких перекладах Біблії грецьке слово ба́рбарос передане як «варвари». Повторення «бар бар» у цьому грецькому слові вказувало на уривчасту, нерозбірливу мову, бурмотіння. Тож спочатку греки називали цим словом іноземців, які розмовляли іншою мовою. У той час грецьке слово не було зневажливим і не вказувало на далеких від цивілізації, неосвічених, грубих людей. Слово ба́рбарос вживали, щоб показати, що йдеться не про греків, а про людей з інших культур. Деякі юдейські автори, в тому числі Йосиф Флавій, застосовують це слово до себе. По суті, навіть римляни називали себе варварами, поки не перейняли грецьку культуру. Саме в такому нейтральному значенні Павло використав грецьке слово ба́рбарос, коли, маючи на увазі всіх людей, сказав: «Як грекам, так і чужинцям».

Чужинця. Букв. «варвара». (Див. коментар до Рм 1:14.)

Скіфа. За днів Павла слово «скіфи» асоціювалося з жорстоким і нецивілізованим народом. Скіфи були кочівниками, які, на думку стародавніх письменників, жили на Пн. та Сх. від Чорного моря. Є підстави вважати, що пізніше скіфи дійшли навіть до таких віддалених територій, як західний Сибір, що біля кордону з Монголією. У греко-римському суспільстві скіфами називали людей, які наводили на інших страх. Тут Павло згадує абсолютно різні групи людей: греків з юдеями, обрізаних з необрізаними, чужинців зі скіфами, рабів з вільними. Він каже, що немає значення, до якої групи належить людина, і цим підкреслює, що між християнами, котрі одягнулися в нову особистість, не повинно бути жодних національних, релігійних, культурних чи соціальних поділень.

Відкиньте. Павло вживає тут грецьке дієслово, яке означає «позбутися чогось» або «відкласти щось», наприклад, старий одяг. Так він вводить метафору, яку далі розвиває у віршах 9, 10, 12 та 14. На прикладі старого, брудного одягу, який треба зняти, і нового, чистого, який треба одягти, Павло показує християнам в Колоссах, що п’ять негативних речей, перелічених далі,— це наче брудний огидний одяг, якого потрібно без вагань позбутися. (Див. наступні коментарі у цьому вірші.) Уривок з Кл 3:8—10, 12, 13 багато в чому подібний до Еф 4:20—25, 31, 32, а це вказує на те, що Павло написав ці два листи приблизно в один час (Еф 6:21; Кл 4:7—9).

Смиренністю. Смиренність — це відсутність гордості, пихатості, правильний погляд на самого себе у стосунках з Богом та людьми. Це не слабкість, а склад розуму, який подобається Єгові. Коли християни, співпрацюючи один з одним, виявляють смирення, між ними панує єдність (Еф 4:2; Флп 2:3; Кл 3:12; 1Пт 5:5). У Грецьких Писаннях слово тапейнофросı́не, перекладене тут як «смиренність», утворене зі слів тапейно́о, що означає «понижувати», і френ, що означає «розум». Споріднене слово тапейно́с перекладається як «смиренний» (Мт 11:29) і «смиренні» (Як 4:6; 1Пт 5:5). (Див. коментар до Мт 11:29.)

Одягніться. Павло далі розвиває свою метафору про одяг, яку він вперше згадує в Кл 3:8. (Див. коментар.) Він перераховує конкретні риси «нової особистості», які всі послідовники Христа повинні одягнути, наче одяг (Кл 3:10). Такі християнські риси розвиваються в серці, але, подібно до одягу, вони мають бути помітними ззовні. Як зазначається в багатьох біблійних довідниках, те, як Павло формулює свій наказ, вказує на негайні дії та постійні результати. Тож Павло, очевидно, хотів, аби християни в Колоссах не зволікали, а якомога швидше розвинули ці риси і ніколи їх не втрачали.

Смиренність. Див. коментар до Дії 20:19.

Прощено. Основне значення грецького слова афı́емі — «відпускати» (Ів 18:8), але воно також може означати «скасувати борг» (Мт 18:27, 32) і в переносному значенні — «простити» гріхи (Мт 6:12). (Див. коментарі до Мт 6:12.) Це слово також вживається в Септуагінті у Пс 32:1 (31:1, LXX), звідки цитує Павло.

Продовжуйте терпіти... одне одного. Павло заохочує християн в Колоссах бути терпеливими і миритися з недоліками та рисами інших, які можуть дратувати. Вжите тут грецьке дієслово перекладено подібно в 1Кр 4:12 — «те́рпимо». Оскільки всі християни недосконалі і помиляються (Як 3:2), потрібно бути поміркованими в тому, чого очікуємо від інших (Флп 4:5).

Навіть якщо маєте підстави на когось поскаржитись. Павло визнає, що декотрі християни в Колоссах часом справді давали своїм одновірцям «підстави... поскаржитись». Можливо, деколи вони не виявляли християнських рис або ранили чиїсь почуття через справжню чи надуману образу. Навіть у таких ситуаціях християни намагаються наслідувати Єгову і «з готовністю прощати» (Мт 5:23, 24; 18:21—35; Еф 4:32; 1Пт 4:8).

Єгова з готовністю простив вас. У Біблії часто говориться, що Бог Єгова прощає людям їхні гріхи (Чс 14:19, 20; 2См 12:13; Пс 130:4; Дн 9:9). Про Єгову навіть сказано, що він «охоче прощає» (Не 9:17; Пс 86:5) і що він «великодушно [або «охоче», прим.] простить» (Іс 55:7). Грецьке дієслово, перекладене тут як «з готовністю простив»,— це не звичне «прощати», яке вживається в Мт 6:12, 14 чи Рм 4:7 (див. коментар). У цьому вірші Павло використовує дієслово, спільнокореневе з іменником ха́ріс, який часто перекладається як «незаслужена доброта» або «ласка». Отже, це дієслово передає думку, що хтось прощає з готовністю, щедро, так, наче дає комусь подарунок. Павло вживає це слово також в Кл 2:13, кажучи: «Бог... великодушно простив усі наші проступки» (Еф 4:32; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 3:13).

Одягніться. Павло далі розвиває свою метафору про одяг, яку він вперше згадує в Кл 3:8. (Див. коментар.) Він перераховує конкретні риси «нової особистості», які всі послідовники Христа повинні одягнути, наче одяг (Кл 3:10). Такі християнські риси розвиваються в серці, але, подібно до одягу, вони мають бути помітними ззовні. Як зазначається в багатьох біблійних довідниках, те, як Павло формулює свій наказ, вказує на негайні дії та постійні результати. Тож Павло, очевидно, хотів, аби християни в Колоссах не зволікали, а якомога швидше розвинули ці риси і ніколи їх не втрачали.

В узах миру. Грецьке слово, перекладене як «узи», буквально означає «те, що тримає щось вкупі; те, що скріплює». У буквальному значенні це слово вживається в Кл 2:19 і перекладено як «зв’я́зки», тобто щільна сполучна тканина, що скріплює кістки. Подібно як зв’я́зки в тілі утворюють міцні узи, так і мир з’єднує членів збору. Такий мир — це щось більше, ніж відсутність конфліктів. В його основі лежить любов, і, щоб підтримувати його, потрібні зусилля (Еф 4:2). Павло вживає те саме грецьке слово в Кл 3:14, де називає любов «досконалими узами єдності».

Досягли досконалої єдності. Або «були повністю об’єднані». У цьому вірші Ісус показує зв’язок між досконалою єдністю і любов’ю Батька. Ісусові слова узгоджуються з Кл 3:14, де сказано: «Любов... досконалі узи єдності». Така досконала єдність, звичайно, є відносною і не означає, що всі християни стають подібними один на одного — мають однакові риси, звички і сумління. Однак вона вказує на те, що Ісусові послідовники мають єдність в ділах, переконаннях і вченнях (Рм 15:5, 6; 1Кр 1:10; Еф 4:3; Флп 1:27).

Одягніться в любов. Див. коментар до Кл 3:12.

Досконалі узи єдності. Букв. «зв’язок досконалості». Павло у своєму листі до ефесян говорить, що мир сприяє єдності збору. (Див. коментар до Еф 4:3.) А тут Павло згадує про таку неперевершену рису, як любов, яка теж здатна об’єднувати християн. Найвидатніший приклад того, як сильно любов може об’єднувати,— це стосунки між Єговою та його єдинородним Сином; між ними існують найміцніші узи єдності, які ґрунтуються на любові (Ів 3:35). В ніч перед своєю смертю Ісус благав Батька допомогти його послідовникам мати таку ж єдність (Ів 17:11, 22; див. коментар до Ів 17:23).

У ваших серцях панує. Або «ваші серця контролює». Грецьке слово, перекладене як «панує», в давнину стосувалося судді, що наглядав за спортивними змаганнями і присуджував призи. Павло заохочує християн дозволити миру Христа відігравати в їхньому серці вирішальну роль. Якщо в серці християн цей мир є таким суддею, або головним принципом, то вони завжди зважатимуть на те, чи їхні рішення сприяють єдності і миру з одновірцями.

Мир Христа. Тобто спокій, який людина починає відчувати, коли стає учнем Божого Сина. Служителі Бога мають такий мир, бо переконані, що Єгова та його Син люблять і схвалюють їх (Пс 149:4; Ів 14:27; Рм 5:3, 4).

Христа. У деяких стародавніх рукописах тут вживається варіант «Бога». Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7, 8}) містять у цьому вірші Боже ім’я. Але аналіз різних рукописів дає вагомі підстави вживати тут варіант «Христа».

Заспівавши хвалебні пісні. Або «заспівавши гімни (псалми)». Згідно з юдейською традицією, під час пасхальної вечері співали або читали напам’ять перші псалми з галелу (Пс 113, 114), а на її завершення — останні чотири (Пс 115—118). У цих чотирьох псалмах містяться деякі з месіанських пророцтв. Пс 118 починається і завершується словами: «Дякуйте Єгові, бо він добрий, його віддана любов вічна» (Пс 118:1, 29). Мабуть, це були останні слова хвали, які Ісус заспівав зі своїми вірними апостолами у ніч перед стратою.

Наставляючи. Або «даючи вказівки; даючи поради». Букв. «вкладаючи розум». Вжите тут грецьке слово нутесı́а утворене з двох слів — нус («розум») і тı́темі («класти»). У цьому контексті воно вказує на те, що батько-християнин має вкладати розум Бога в розум своєї дитини, тобто допомагати їй зрозуміти погляд Бога на ту чи іншу справу.

Розмовляючи одне з одним, читайте псалми, вихваляйте Бога, співайте духовних пісень. Прославляючи Єгову, християни в першому столітті використовували натхнені псалми. Грецьке слово, перекладене як «псалом» (псалмо́с), також вживається в Лк 20:42; 24:44; Дії 13:33 і стосується Псалмів з Єврейських Писань. Крім того, християни мали свої пісні, тобто гімни, в яких вони «вихваля[ли] Бога», а також «духовні пісні», тобто пісні на духовні теми. У своєму листі до колоссян Павло згадує, що християни навчають і заохочують одне одного «псалмами, словами хвали Богу та духовними піснями» (Кл 3:16).

Співайте Єгові. Цей і подібні вислови, які часто вживаються в Єврейських Писаннях, передають думку про вихваляння Єгови в піснях (Вх 15:1; 1Хр 16:23; Пс 13:6; 96:1; 104:33; 149:1; Єр 20:13). Приблизно десята частина Біблії складається з пісень, пов’язаних з поклонінням Єгові. Яскраві приклади таких пісень — це Псалми, Пісня над піснями і Плач Єремії. Очевидно, Божі служителі вихваляли Бога піснями і в часи Ісуса. (Див. коментар до Мт 26:30.) Павлові слова в 1Кр 14:15 показують, що спів був невід’ємною частиною поклоніння християн (Дії 16:25; Кл 3:16; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Еф 5:19).

У своїх серцях. У Біблії слово «серце» часто вживається в переносному значенні і стосується всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її думок, спонук, рис, почуттів і емоцій. (Пор. Пс 103:1, 2, 22.) Грецький вислів, який використовується тут, а також в Кл 3:16, має широке значення і може включати думку про те, що хтось співає подумки, про себе. Іншими словами, серце та розум людини наповнені духовними думками, і вона про себе співає хвалу Богу. Грецький вислів також можна перекласти як «від серця», і це означає, що треба співати щиро, від усього серця.

Слово Христове. Цей вислів вживається в Грецьких Писаннях лише тут. «Слово Христове» — це звістка, яка походить від Ісуса Христа і розповідає про нього, зокрема про його життя і служіння. Павло каже, що всі вчення Христа мають наповнити християн, тобто стати невід’ємною частиною їхньої особистості. Вони можуть досягти цього, якщо будуть роздумувати над християнськими вченнями і дозволяти, щоб вони, образно кажучи, жили в них. Про ці слова Павла в одному довіднику говориться: «Християнські вчення — це не просто щось видиме, якісь діла, що увійшли в звичку; насправді це сила, яка перебуває в [християнах], постійно діє в них, є частиною їх самих».

Не припиняйте навчати й підбадьорювати одне одного. Павло радить християнам навчати, підбадьорювати і наставляти одне одного за допомогою пісень, за основу яких були взяті тексти з натхнених Писань. У першому столітті християни використовували в поклонінні різні пісні, зокрема псалми з натхнених Єврейських Писань. Багато псалмів заохочували вихваляти Бога, дякувати йому і радіти ним (Пс 32:11; 106:1; 107:1; див. коментар до Мт 26:30).

Підбадьорювати. Або «наставляти». Вжите тут грецьке слово нутете́о утворене з двох слів — нус («розум») і тı́темі («класти») — і буквально означає «вкладати розум». У цьому контексті «підбадьорювати» значить нагадувати одне одному біблійні поради, а також думки, які несуть потіху. Спільнокореневий грецький іменник вживається в Еф 6:4 (див. коментар) і перекладений там як «наставляючи».

Псалмами, словами хвали Богу та духовними піснями. Див. коментар до Еф 5:19.

Співаючи Єгові. Див. коментар до Еф 5:19; див. також додаток В3, вступ і Кл 3:16.

У своєму серці. Див. коментар до Еф 5:19.

Ім’я. У Біблії слово «ім’я» часом означає щось більше, ніж просто особисту назву. (Див. коментар до Мт 24:9.) Тут «ім’я» вказує на владу і становище, яке Батько дав Ісусу. З другого розділу Листа до філіппійців видно, що Ісус отримав це особливе ім’я після свого воскресіння (Мт 28:18; Флп 2:8, 10, 11; Єв 1:3, 4).

В ім’я Господа Ісуса. У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що стоїть за цим іменем. «Ім’я Господа Ісуса» вказує на владу Ісуса як того, хто заплатив викуп і визволив людство від гріха, а також на його становище як Царя Божого Царства (Мт 28:18; Дії 4:12; 1Кр 7:22, 23; Єв 1:3, 4; див. коментар до Флп 2:9). В усіх життєвих ситуаціях християни мають говорити і діяти «в ім’я Господа Ісуса», тобто як його представники.

Підкоряйтеся. Вжите тут грецьке слово вказує на те, що хтось кориться добровільно, а не з примусу. Тут Павло зауважує, що принципом підкорення мають керуватися всі члени християнського збору. (Пор. Єв 13:17; 1Пт 5:5.) Якщо Бог миру каже, щоб цього принципу дотримувалися в зборі, то зрозуміло, що він також хоче, щоб його дотримувалися і в шлюбі (1Кр 11:3; 14:33; Еф 5:22—24). Власне про підкорення в шлюбі Павло говорить у наступних віршах (Еф 5:22—33).

Навіть не допускав думки про те, щоб бути рівним Богові. Або «не вважав, що треба зазіхнути на рівність з Богом». Тут Павло заохочує християн у Філіппах розвивати такий самий склад розуму, який мав Ісус. У Флп 2:3 Павло каже їм: «Будьте смиренними і вважайте одне одного вищим від себе». У вірші 5 він продовжує: «Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса». Ісус вважав Бога вищим від себе і ніколи не зазіхав на рівність з Богом. Навпаки, «він упокорився і залишався слухняним навіть до смерті» (Флп 2:8; Ів 5:30; 14:28; 1Кр 15:24—28). Ісус мав зовсім інший погляд, ніж Диявол, який підштовхував Єву стати «як Бог», тобто стати рівною Богові (Бт 3:5). Павло тут наголошує, наскільки важливими є смиренність і слухняність нашому Творцеві, Богу Єгові, і саме тому згадує Ісуса, адже той подав у цьому досконалий приклад. (Див. коментар до вислову щоб бути у цьому вірші.)

Підкоряйтеся. Павло говорить, що дружина-християнка добровільно підкоряється владі чоловіка, яку він отримав від Бога. А чоловік-християнин бере приклад з того, як головує Христос, і також добровільно підкоряється його владі (1Кр 11:3; Еф 5:22, 23; див. коментар до Еф 5:21).

Як це личить послідовницям Господа. Слово «личить», яке Павло тут вживає, також можна перекласти як «бути правильним» або «бути відповідним, належним». А фразою як... послідовницям Господа Павло нагадує дружинам-християнкам, що, виконуючи відведену їм Біблією роль, вони догоджають своєму Господу, Ісусу Христу, який подав досконалий приклад смирення і підкорення своєму Батькові (Еф 5:22; див. коментар до Флп 2:6).

Далі корився. Або «залишався слухняним». Попри те що Ісус справив велике враження на вчителів у храмі своїм знанням Божого Слова, він, повернувшись додому, і далі смиренно підкорявся своїм батькам. На це вказує тривала форма грецького дієслова, перекладеного тут як «далі корився». В порівнянні зі слухняністю інших дітей, слухняність Ісуса мала особливе значення, адже він мав досконало сповнити Мойсеїв закон, в тому числі заповідь слухатися батьків (Вх 20:12; Гл 4:4).

Будьте слухняні. Цей грецький вислів походить від дієслова, основне значення якого «слухати». Тут воно означає слухатися вказівок батьків і в усьому діяти згідно з ними. Звичайно, під висловом «в усьому» мається на увазі лише те, що узгоджується з волею Бога. Павло тут не говорив, що слухатися батьків потрібно навіть тоді, коли їхні вказівки спонукують до непослуху Богові. Ті, хто читав Павлові слова, розуміли, що виявляти таку слухняність було б недоречно і не «приємно Господу». (Пор. Лк 2:51 і коментар; Дії 5:28, 29; Еф 6:1, 2.)

Не дратуйте. Вжитий тут грецький вислів також може означати «не обурюйте» або «не сердіть». Павло не має на увазі продиктовані любов’ю виховні заходи батьків, які можуть дратувати дитину. (Пор. Пр 13:24.) Тут йдеться про надмірну вимогливість чи жорстоке ставлення, які завдають дитині великої шкоди. Зловживання батьківською владою суперечить описаному в Біблії прикладу, який подав Єгова: він завжди помірковано поводився зі своїм народом (Пс 103:13; Як 5:11) і з любов’ю підтримував свого Сина (Мт 3:17; 17:5).

Занепали духом. Вжите Павлом слово трапляється в Грецьких Писаннях тільки в цьому вірші. Його також можна перекласти як «знеохотитись». Тут воно передає думку, що в дитини з відчаю опускаються руки, і це не лише тимчасова зміна настрою, а затяжний стан, який завдає багато шкоди. Як видно з контексту, таке знеохочення може бути наслідком поганого ставлення з боку батьків. Коментуючи цей вірш, довідники зазначають, що коли батьки «драту[ють]» дитину (про що згадує Павло), то вона може повірити, що їм взагалі неможливо догодити. А такі думки можуть знеохотити дитину і навіть довести її до відчаю. (Див. коментар до вислову не дратуйте у цьому вірші.)

Своїх земних панів. Тут Павло заохочує християн, які в той час були рабами, слухатися своїх «земних [букв. «тілесних»] панів». Такі християни і їхні пани мали пам’ятати, що над ними є вищий Пан у небесах (Еф 6:9).

Не лише тоді, коли вас бачать, і не для того, щоб догодити людям. Букв. «не служінням напоказ, як ті, хто догоджає людям». Раб, який був християнином, мав слухатися свого пана і наполегливо працювати не лише тоді, коли пан був поруч. Він мав служити «від усієї душі», зі страхом перед Єговою (Еф 6:5—8; Кл 3:22—25).

Страху Єгови. Вислів «страх Єгови» багато разів трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «страх» вживається разом з тетраграмою. (Ось деякі приклади: 2Хр 19:7, 9; Пс 19:9; 111:10; Пр 2:5; 8:13; 9:10; 10:27; 19:23; Іс 11:2, 3.) Проте вислів «страх Господній» ніколи не вживається у Єврейських Писаннях. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 9:31 вислів «страх Єгови», а не «страх Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3, вступ і Дії 9:31.

Земних. Букв. «тілесних». (Див. коментар до Еф 6:5.)

Панів. Або «господарів». Вжите тут грецьке слово кı́ріос (яке зазвичай перекладається як «господь») стосується людей, які мають владу над іншими.

Не лише тоді, коли вони вас бачать, і не для того, щоб догодити людям. Букв. «не вчинками показного служіння, як ті, хто догоджає людям». (Див. коментар до Еф 6:6.)

Зі страхом перед Єговою. Цей вислів вказує на глибоку повагу, пошану до Бога і здоровий страх не догодити йому. Основою благоговійного страху є віра в Бога і любов до нього, і цей страх спонукує людину поклонятися Богу і слухатись його. Про страх перед Богом багато говориться в Єврейський Писаннях, наприклад, у Пв 6:13; 10:12, 20; 13:4; Пс 19:9; Пр 1:7; 8:13; 22:4. У Грецьких Писаннях грецьке дієслово, яке перекладається як «боятися», теж часто вживається у значенні благоговійного страху перед Богом (Лк 1:50; Дії 10:2, 35; Об 14:7; див. коментар до Дії 9:31; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у Кл 3:22, див. додаток В3, вступ і Кл 3:22).

Від усієї душі. Грецький вислів, перекладений як «від усієї душі», у Грецьких Писаннях вживається лише тут і в Кл 3:23. У цьому вислові «душа» стосується людини в цілому з її фізичними та розумовими здібностями, і в деяких перекладах Біблії тут вживається фраза «від усього серця». Отже, служити від усієї душі означає служити всім своїм єством, віддавати служінню все своє життя, максимально використовувати свої здібності і сили (Пв 6:5; Мт 22:37; Мр 12:29, 30; див. глосарій, «Душа»).

Від усієї душі. Див. коментар до Еф 6:6.

Як для Єгови, а не для людей. Тут Павло підкреслює, що, хоч би яку роботу виконували буквальні раби, вони завжди повинні пам’ятати про свої стосунки з Богом Єговою. Це означає, що вони мають слухатися своїх «земних панів» і служити їм «від щирого серця», щоб про «Боже ім’я» ніхто не говорив зневажливо (Кл 3:22; 1Тм 6:1). Павло дає подібну пораду в Листі до ефесян, який написав приблизно в той самий час, що й Лист до колоссян (Еф 6:6, 7; див. «Вступ до Колоссян»; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 3:23).

Раб Христа Ісуса. Грецьке слово ду́лос, що перекладається як «раб», здебільшого стосується того, хто є чиєюсь власністю; часто раба купували (Мт 8:9; 10:24, 25; 13:27). Слово ду́лос також вживається у переносному значенні щодо відданих служителів Бога та Ісуса Христа (Дії 2:18; 4:29; Гл 1:10; Об 19:10). Ісус, так би мовити, купив життя всіх християн, коли віддав своє життя як викупну жертву. Тому християни не належать собі, вони вважають себе «Христовими рабами» (Еф 6:6; 1Кр 6:19, 20; 7:23; Гл 3:13). У Грецьких Писаннях кожен з письменників у своїх листах принаймні раз називає себе рабом Христа, чим засвідчує своє підкорення Христу, своєму Господу і Пану (Рм 1:1; Гл 1:10; Як 1:1; 2Пт 1:1; Юд 1; Об 1:1).

Саме від Єгови отримаєте спадщину. Біблія неодноразово запевняє в тому, що Бог Єгова винагороджує своїх вірних служителів за їхні добрі діла. Наприклад, такі запевнення є в Рт 2:12; Пс 24:1—5; Єр 31:16. Про це також говорив Ісус, коли розповідав про свого Батька (Мт 6:4; Лк 6:35; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 3:24).

Служіть своєму Пану, Христу, як раби. Тут Павло нагадує християнам, які були буквальними рабами, що їхнім справжнім паном є Христос. Він дав подібну пораду рабам у Еф 6:5, 6: «Слухайтеся своїх земних панів... Як Христові раби, виконуйте Божу волю від усієї душі». Усі, хто стає рабом Христа, роблять це з власної волі, і це не обтяжує їхнього життя, а дає їм полегшення (Мт 11:28—30; пор. коментар до Рм 1:1).

Бог безсторонній. Букв. «немає небезсторонності в Бога». Грецький іменник просополемпсı́а («упередження; небезсторонність») буквально можна перекласти як «приймання облич». (Значення спорідненого слова обговорюється в коментарі до Дії 10:34.) Грецький термін схожий на єврейський вислів наса́ панı́м, що буквально означає «підняти обличчя». Цей вислів вживається в Лв 19:15 («става[ти] на бік якоїсь людини») і передає думку про упередження. На Сході було прийнято смиренно кланятися і схиляти голову до землі, вітаючись з тим, хто займав вище становище. У відповідь той, перед ким людина кланялася, «піднімав її обличчя». З часом вислів набув негативного значення, коли негідні люди почали використовувати цей звичай у своїх інтересах і «піднімати обличчя» лише тих, кого їм хотілося. Павло каже, що Бог не віддає перевагу одним людям над іншими, «піднімаючи обличчя» лише деяких. Він приймає і юдеїв, і греків. Павло не раз говорить про це у своїх листах (Еф 6:9).

Безсторонній. Як видно з цього вірша, кожен, хто чинить зло, наприклад, пани, які погано ставляться до своїх рабів, не уникнуть суду. В Рм 2:11 і Еф 6:9 також говориться, що Бог судитиме таких людей і що він безсторонній та до всіх ставиться однаково. (Щоб більше дізнатись про значення грецького вислову, перекладеного як «безсторонній», див. коментар до Рм 2:11.)