Осель. Грецьке слово моне́ трапляється тільки тут і в Ів 14:23, де воно перекладене дієсловом «перебувати». У літературних творах це слово іноді стосувалось місця, де мандрівник зупинявся перепочити. Однак більшість вчених погоджується, що в цьому вірші Ісус говорить про постійні місця перебування у домі свого Батька в небі, куди він піде. Щоб Ісус міг приготувати учням місце, йому спершу треба було з’явитися перед Богом і в символічному значенні принести йому свою кров (Єв 9:12, 24—28). Лише після цього люди могли піти за ним на небо (Флп 3:20, 21).

Приготувати вам місце. Щоб це зробити, Ісусу потрібно було ввести в дію нову угоду — з’явитися перед Богом і в символічному значенні принести йому свою кров. Також Ісусу потрібно було прийняти царську владу, і тільки після цього його помазані послідовники могли воскреснути до життя в небі (1Фс 4:14—17; Єв 9:12, 24—28; 1Пт 1:19; Об 11:15).

Я — дорога, і правда, і життя. Ісус є дорогою в тому розумінні, що лише через нього ми можемо звертатися до Бога в молитві і лише завдяки йому ми можемо примиритися з Богом (Ів 16:23; Рм 5:8). Ісус є правдою, адже його слова і діла завжди узгоджувалися з правдою. Також на Ісусі виконалося багато пророцтв, з яких видно, що він відіграє́ головну роль у здійсненні Божого наміру (Ів 1:14; Об 19:10). Ці пророцтва «завдяки йому... стали “так” [тобто сповнились]» (2Кр 1:20). Ісус є життям, тому що він заплатив за нас викуп і відкрив перед нами можливість отримати «справжнє життя», тобто «вічне життя» (1Тм 6:12, 19; Еф 1:7; 1Ів 1:7). До того ж він стане «життям» для мільйонів людей, які воскреснуть і зможуть жити вічно в Раю (Ів 5:28, 29).

Покажи нам Батька. Очевидно, Пилип хотів, щоб Ісус показав своїм учням Бога в якомусь видінні, подібному до тих, які в давнину бачили Мойсей, Ілля та Ісая (Вх 24:10; 1Цр 19:9—13; Іс 6:1—5).

Хто бачив мене, той бачив і Батька. Як видно з Пилипового прохання, записаного в Ів 14:8, він хотів, щоб Ісус показав своїм учням Бога в якомусь видінні, подібному до тих, які в давнину бачили Мойсей, Ілля та Ісая (Вх 24:10; 1Цр 19:9—13; Іс 6:1—5). У таких видіннях Божі слуги бачили не самого Бога, а якийсь символічний образ (Вх 33:17—23; Ів 1:18). З відповіді Ісуса стає зрозуміло, що Пилип вже бачив щось набагато краще, ніж таке видіння. Оскільки Ісус досконало відображав особистість свого Батька, бачити Ісуса було те саме, що бачити самого Бога (Мт 11:27). Учні «бачили» Батька в тому розумінні, що завдяки словам і вчинкам Ісуса могли пізнавати риси, волю і наміри Бога. Тож, читаючи в Біблії про Ісуса,— про те, як переконливо й зворушливо він навчав людей, як зі співчуттям зціляв хворих і як до сліз проймався жалем,— ми легко можемо уявити собі, як те саме говорив би і робив Єгова (Мт 7:28, 29; Мр 1:40—42; Ів 11:32—36).

Від себе. Ісус є Головним Представником Бога; він завжди слухається голосу Єгови і говорить те, що Єгова йому наказує.

Діла... навіть більші. Ісус не говорить, що його учні чинитимуть більші чуда, ніж він. Ісус смиренно визнає, що більшими будуть масштаби їхньої праці проповідування і навчання. Його послідовники охоплять більшу територію, досягнуть більшої кількості людей і проповідуватимуть довше, ніж він. Слова Ісуса чітко показують, що його учні мали продовжувати його працю.

Що тільки попросите в моє ім’я. Ісус каже про молитву щось зовсім нове. Раніше Єгова ніколи не наказував, щоб люди молилися в чиєсь ім’я. Наприклад, Мойсей був посередником між Богом та ізраїльським народом, проте Єгова не говорив, що ізраїльтяни мають молитися в ім’я Мойсея. Ісус в останню ніч перед своєю смертю навчив учнів нової істини про молитву; він чотири рази підкреслив, що вони можуть звертатися з проханнями в його ім’я (Ів 14:13, 14; 15:16; 16:23, 24). Оскільки Ісус викупив людство, віддавши в жертву своє досконале життя, він єдиний, через кого Бог зливає благословення на людей (Рм 5:12, 18, 19; 1Кр 6:20; Гл 3:13). Завдяки тому що Ісус приніс цю жертву, він став єдиним законним Посередником між Богом і людьми (1Тм 2:5, 6), єдиним, через кого можна звільнитися від прокляття гріха і смерті (Дії 4:12). Тож зрозуміло, що тільки через Ісуса можна наблизитись до Бога (Єв 4:14—16). Той, хто молиться в ім’я Ісуса, визнає його важливу роль.

Попросите. Такий варіант підтверджується деякими стародавніми рукописами та узгоджується з тим, що сказано в Ів 15:16 і 16:23. В інших стародавніх рукописах вживається вислів «попросите в мене».

Іншого помічника. Ці слова означають, що учні вже мали одного «помічника» — Ісуса. Тим самим грецьким словом пара́клетос в 1Ів 2:1 описано Ісусову роль. Однак у цьому вірші Ісус говорить про Божий дух, тобто діючу силу, що допомагатиме учням після того, як він піде з землі.

Помічника. Або «утішителя; розрадника; захисника». У Біблії слово пара́клетос, що перекладається як «помічник», описує і роль святого духу (Ів 14:16, 26; 15:26; 16:7), і роль Ісуса (1Ів 2:1). Буквально його можна перекласти як «той, кого кличуть стати поруч» і допомогти. Коли Ісус говорив про святий дух, безособову силу, як про помічника, котрий «навчить», «буде свідчити», «керуватиме», «говоритиме», «передасть» і «почує» (Ів 14:26; 15:26; 16:7—15), то використав уособлення — художній засіб, який полягає в тому, що неживі предмети і явища наділяються ознаками живих істот. У Біблії часто уособлюється щось неживе, наприклад мудрість, смерть, гріх і незаслужена доброта (Мт 11:19; Лк 7:35; Рм 5:14, 17, 21; 6:12; 7:8—11). Цілком зрозуміло, що ніщо з переліченого не є особою. Божий дух часто згадується разом з іншими безособовими поняттями і явищами, а це лише підтверджує той факт, що святий дух не є особою (Мт 3:11; Дії 6:3, 5; 13:52; 2Кр 6:4—8; Еф 5:18). Дехто твердить, що грецькі займенники чоловічого роду, вжиті замість слова «помічник», доводять, що святий дух — це особа (Ів 14:26). Однак за правилами граматики грецької мови, займенники повинні бути такого самого роду, як іменники, котрі вони заміняють. Тому займенники, які стосуються слова «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду), вживаються в чоловічому роді (Ів 16:7, 8, 13, 14). А займенники, які стосуються слова пне́ума, перекладеного як «дух» (у грецькій — іменник середнього роду), вживаються в середньому роді. (Див. коментар до Ів 14:17.)

Дух. Або «діюча сила». Грецьке слово пне́ума — середнього роду, тому займенники, які використовуються замість нього, теж середнього роду. Грецьке слово має кілька значень, кожне з яких стосується того, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. (Див. глосарій.) Під словом «дух» у цьому вірші мається на увазі Божий святий дух, також названий тут духом правди. Вислів «дух правди» використовується теж в Ів 15:26 і 16:13, де Ісус пояснює, що «помічник» (Ів 16:7), тобто «дух правди», керуватиме учнями, «допомагаючи повністю зрозуміти правду».

Його... Цей дух. У цьому вірші двічі вживається грецький займенник середнього роду ауто́. Він заміняє грецьке слово пне́ума, яке перекладене як дух і є іменником середнього роду. (Див. коментар до Ів 14:16.)

Помічника. Або «утішителя; розрадника; захисника». У Біблії слово пара́клетос, що перекладається як «помічник», описує і роль святого духу (Ів 14:16, 26; 15:26; 16:7), і роль Ісуса (1Ів 2:1). Буквально його можна перекласти як «той, кого кличуть стати поруч» і допомогти. Коли Ісус говорив про святий дух, безособову силу, як про помічника, котрий «навчить», «буде свідчити», «керуватиме», «говоритиме», «передасть» і «почує» (Ів 14:26; 15:26; 16:7—15), то використав уособлення — художній засіб, який полягає в тому, що неживі предмети і явища наділяються ознаками живих істот. У Біблії часто уособлюється щось неживе, наприклад мудрість, смерть, гріх і незаслужена доброта (Мт 11:19; Лк 7:35; Рм 5:14, 17, 21; 6:12; 7:8—11). Цілком зрозуміло, що ніщо з переліченого не є особою. Божий дух часто згадується разом з іншими безособовими поняттями і явищами, а це лише підтверджує той факт, що святий дух не є особою (Мт 3:11; Дії 6:3, 5; 13:52; 2Кр 6:4—8; Еф 5:18). Дехто твердить, що грецькі займенники чоловічого роду, вжиті замість слова «помічник», доводять, що святий дух — це особа (Ів 14:26). Однак за правилами граматики грецької мови, займенники повинні бути такого самого роду, як іменники, котрі вони заміняють. Тому займенники, які стосуються слова «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду), вживаються в чоловічому роді (Ів 16:7, 8, 13, 14). А займенники, які стосуються слова пне́ума, перекладеного як «дух» (у грецькій — іменник середнього роду), вживаються в середньому роді. (Див. коментар до Ів 14:17.)

Дух. Або «діюча сила». Грецьке слово пне́ума — середнього роду, тому займенники, які використовуються замість нього, теж середнього роду. Грецьке слово має кілька значень, кожне з яких стосується того, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. (Див. глосарій.) Під словом «дух» у цьому вірші мається на увазі Божий святий дух, також названий тут духом правди. Вислів «дух правди» використовується теж в Ів 15:26 і 16:13, де Ісус пояснює, що «помічник» (Ів 16:7), тобто «дух правди», керуватиме учнями, «допомагаючи повністю зрозуміти правду».

Його... Цей дух. У цьому вірші двічі вживається грецький займенник середнього роду ауто́. Він заміняє грецьке слово пне́ума, яке перекладене як дух і є іменником середнього роду. (Див. коментар до Ів 14:16.)

Осиротілими. Або «сиротами». В Як 1:27 грецьке слово орфано́с, що перекладається як «сирота», вжито в буквальному значенні і передає думку про того, хто залишився без батьків. У цьому вірші воно має переносне значення і стосується того, хто залишився без підтримки і захисту друга, опікуна чи господаря. Ісус обіцяє своїм учням, що не покине їх напризволяще, що вони не залишаться без допомоги і захисту.

Юда, не Іскаріот. Стосується апостола Юди, також названого Тадеєм. (Див. коментар до Мт 10:3.)

Тадей. У переліку апостолів в Лк 6:16 і Дії 1:13 немає імені Тадей, але згадується «Юда, син Якова». Тож можна дійти висновку, що Тадей — це інше ім’я апостола, якого Іван називає «Юдою, не Іскаріотом» (Ів 14:22). Можливо, ім’я Тадей іноді вживається для того, щоб не переплутати цього Юду зі зрадником Юдою Іскаріотом.

Перебувати. Див. коментар до Ів 14:2.

Осель. Грецьке слово моне́ трапляється тільки тут і в Ів 14:23, де воно перекладене дієсловом «перебувати». У літературних творах це слово іноді стосувалось місця, де мандрівник зупинявся перепочити. Однак більшість вчених погоджується, що в цьому вірші Ісус говорить про постійні місця перебування у домі свого Батька в небі, куди він піде. Щоб Ісус міг приготувати учням місце, йому спершу треба було з’явитися перед Богом і в символічному значенні принести йому свою кров (Єв 9:12, 24—28). Лише після цього люди могли піти за ним на небо (Флп 3:20, 21).

Помічника. Або «утішителя; розрадника; захисника». У Біблії слово пара́клетос, що перекладається як «помічник», описує і роль святого духу (Ів 14:16, 26; 15:26; 16:7), і роль Ісуса (1Ів 2:1). Буквально його можна перекласти як «той, кого кличуть стати поруч» і допомогти. Коли Ісус говорив про святий дух, безособову силу, як про помічника, котрий «навчить», «буде свідчити», «керуватиме», «говоритиме», «передасть» і «почує» (Ів 14:26; 15:26; 16:7—15), то використав уособлення — художній засіб, який полягає в тому, що неживі предмети і явища наділяються ознаками живих істот. У Біблії часто уособлюється щось неживе, наприклад мудрість, смерть, гріх і незаслужена доброта (Мт 11:19; Лк 7:35; Рм 5:14, 17, 21; 6:12; 7:8—11). Цілком зрозуміло, що ніщо з переліченого не є особою. Божий дух часто згадується разом з іншими безособовими поняттями і явищами, а це лише підтверджує той факт, що святий дух не є особою (Мт 3:11; Дії 6:3, 5; 13:52; 2Кр 6:4—8; Еф 5:18). Дехто твердить, що грецькі займенники чоловічого роду, вжиті замість слова «помічник», доводять, що святий дух — це особа (Ів 14:26). Однак за правилами граматики грецької мови, займенники повинні бути такого самого роду, як іменники, котрі вони заміняють. Тому займенники, які стосуються слова «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду), вживаються в чоловічому роді (Ів 16:7, 8, 13, 14). А займенники, які стосуються слова пне́ума, перекладеного як «дух» (у грецькій — іменник середнього роду), вживаються в середньому роді. (Див. коментар до Ів 14:17.)

Помічника. Або «утішителя; розрадника; захисника». У Біблії слово пара́клетос, що перекладається як «помічник», описує і роль святого духу (Ів 14:16, 26; 15:26; 16:7), і роль Ісуса (1Ів 2:1). Буквально його можна перекласти як «той, кого кличуть стати поруч» і допомогти. Коли Ісус говорив про святий дух, безособову силу, як про помічника, котрий «навчить», «буде свідчити», «керуватиме», «говоритиме», «передасть» і «почує» (Ів 14:26; 15:26; 16:7—15), то використав уособлення — художній засіб, який полягає в тому, що неживі предмети і явища наділяються ознаками живих істот. У Біблії часто уособлюється щось неживе, наприклад мудрість, смерть, гріх і незаслужена доброта (Мт 11:19; Лк 7:35; Рм 5:14, 17, 21; 6:12; 7:8—11). Цілком зрозуміло, що ніщо з переліченого не є особою. Божий дух часто згадується разом з іншими безособовими поняттями і явищами, а це лише підтверджує той факт, що святий дух не є особою (Мт 3:11; Дії 6:3, 5; 13:52; 2Кр 6:4—8; Еф 5:18). Дехто твердить, що грецькі займенники чоловічого роду, вжиті замість слова «помічник», доводять, що святий дух — це особа (Ів 14:26). Однак за правилами граматики грецької мови, займенники повинні бути такого самого роду, як іменники, котрі вони заміняють. Тому займенники, які стосуються слова «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду), вживаються в чоловічому роді (Ів 16:7, 8, 13, 14). А займенники, які стосуються слова пне́ума, перекладеного як «дух» (у грецькій — іменник середнього роду), вживаються в середньому роді. (Див. коментар до Ів 14:17.)

Він. Займенник «він» у віршах 13 і 14 стосується «помічника», згаданого в Ів 16:7. Ісус використав слово «помічник» (у грецькій — іменник чоловічого роду) як уособлення святого духу, безособової сили (у грецькій — іменник середнього роду). (Див. коментар до Ів 14:16.)

Помічник. Або «утішитель; розрадник; захисник». (Див. коментар до Ів 14:16.)

Навчить. Перед цим словом у грецькому тексті стоїть вказівний займенник еке́йнос (означає «той»). Цей займенник — чоловічого роду, тому що він стосується слова помічник, яке у грецькій мові теж чоловічого роду. (Див. коментарі до Ів 14:16; 16:13.)

Оскільки Батько більший від мене. Ісус багато разів говорив про велич, владу і найвище становище свого Батька (Мт 4:9, 10; 20:23; Лк 22:41, 42; Ів 5:19; 8:42; 13:16). Навіть після того, як Ісус вознісся на небо, його апостоли писали, що Батько займає окреме становище, вище від Ісусового (1Кр 11:3; 15:20, 24—28; 1Пт 1:3; 1Ів 2:1; 4:9, 10). Грецьке слово ме́йзон («більший») — це форма вищого ступеня порівняння слова ме́ґас («великий»); ме́йзон використовується в багатьох контекстах, коли йдеться про те, що хтось або щось є більшим за когось або щось інше (Мт 18:1; 23:17; Мр 9:34; 12:31; Лк 22:24; Ів 13:16; 1Кр 13:13).

Правитель цього світу. Подібний вислів вживається також в Ів 12:31 та 16:11 і стосується Сатани Диявола. В цьому вірші слово «світ» (грецькою ко́смос) вказує на людей, які відчужені від Бога і поведінка яких іде врозріз з Божою волею. Бог не створював неправедного світу, цей світ «лежить у владі Злого» (1Ів 5:19). Сатана і його «злі духовні сили у небесах» діють як невидимі «світові правителі [форма грецького слова космокра́тор] цієї темряви» (Еф 6:11, 12).

Він не має наді мною влади. Або «він не має на мене впливу». Букв. «в мені він нічого не має». Ісус не мав жодного недоліку чи неправильного бажання, які Сатана міг би використати, щоб відвернути його від служіння Богу. Грецький вислів, перекладений як «не має наді мною влади», можливо, є відповідником єврейської ідіоми, яка вживалася в юридичних контекстах і означала «не мати на когось жодних прав». Інакше було з Юдою: Диявол зміг увійти в нього і мати над ним владу (Ів 13:27).