В Капернаумі. Походить від єврейської назви і означає «село Наума» або «село розради» (На 1:1, прим.). Це місто часто згадується у зв’язку зі служінням Ісуса і в Мт 9:1 назване його містом. Капернаум лежав на північно-західному узбережжі Галілейського моря.

Капернаум. Див. коментар до Мт 4:13.

Сотник. Або «центуріон». Центуріон був командиром римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів.

Сотник послав кількох юдейських старійшин. У паралельній оповіді в Мт 8:5 сказано, що «наблизився до нього [Ісуса] сотник». Очевидно, сотник послав юдейських старійшин, щоб вони попросили за нього. Про це згадує тільки Лука.

Невдовзі після цього. Хоча деякі стародавні рукописи містять вислів «наступного дня», аналіз рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в основному тексті цього вірша.

Наїна. Галілейське місто, що лежало приблизно за 35 км на південний захід від Капернаума — міста, з якого, очевидно, якраз виходив Ісус (Лк 7:1—10). Місто Наїн, що в Грецьких Писаннях згадується лише тут, було розташоване на північно-західному схилі пагорба Море, приблизно за 10 км на південний схід від Назарета. Сьогодні на цьому місці можна побачити село Неїн. Сучасне село невелике, але руїни на його території свідчать про те, що у давні часи воно було більшим. Наїн лежав у мальовничій місцевості, і з нього відкривався вид на долину Єзреїл (Ездрилон). В цьому місті відбулося перше з трьох записаних у Біблії воскресінь, які здійснив Ісус, інші два воскресіння відбулися в Капернаумі та Віфанії (Лк 8:49—56; Ів 11:1—44). Приблизно за 900 років до того в місті Шунем, що неподалік від Наїна, пророк Єлисей воскресив сина шунамітянки (2Цр 4:8—37).

Єдинородний син. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; унікальний». В Біблії це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. (Див. коментарі до Лк 7:12; 8:42; 9:38.) У біблійних книгах, написаних Іваном, це слово вживається лише щодо Ісуса (Ів 3:16, 18; 1Ів 4:9), але ніколи не стосується його народження чи життя на землі. Іван використовує його, описуючи передлюдське існування Ісуса, коли той був Логосом, або Словом,— тим, хто був «з Богом на початку», ще «до створення світу» (Ів 1:1, 2; 17:5, 24). Ісуса названо «єдинородним сином» тому, що він був Первістком Єгови і єдиним, кого Бог створив сам. Хоча інші духовні істоти також названі «синами правдивого Бога» і «синами Бога» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7), усі вони були створені Єговою через його Первістка (Кл 1:15, 16). Отже, слово моноґене́с вказує на те, що Ісус був «єдиним у своєму роді; унікальним; незрівнянним» і що тільки його Бог створив сам (1Ів 5:18).

Міської брами. Грецьке слово по́ліс («місто»), перекладене тут як «міської», щодо Наїна вживається тричі. Хоча зазвичай це слово вказує на місто, обнесене муром, точно не відомо, чи Наїн мав мури. Якщо ні, то слово «брама», можливо, вказує на прохід між домами, через який входили у місто. Однак деякі археологи вважають, що Наїн таки був обнесений мурами. В будь-якому разі Ісус та його учні, мабуть, зустріли похоронну процесію біля входу зі східного боку Наїна; можливо, люди прямували до гробниць на схилі пагорба, що на південний схід від сучасного села Неїн.

Єдиного. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». Це слово використовується для опису спорідненості між дитиною (сином чи дочкою) та її батьками. В контексті цього уривка воно вказує на єдину дитину. Те саме грецьке слово вживається щодо «єдиної» дочки Яіра та «єдиного» сина одного чоловіка, який просив Ісуса його зцілити (Лк 8:41, 42; 9:38). У грецькому тексті Септуагінти слово моноґене́с використовується в уривку про дочку Їфтаха, де говориться: «Вона була його єдиною дитиною. Крім неї він більше не мав ні сина, ні дочки» (Сд 11:34). Апостол Іван п’ять разів вживає слово моноґене́с щодо Ісуса. (Щоб дізнатися про значення цього слова в тих контекстах, де воно вживається щодо Ісуса, див. коментарі до Ів 1:14; 3:16.)

Єдинородного Сина. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». У своїх книгах апостол Іван вживає це слово тільки щодо Ісуса (Ів 1:14; 3:18; 1Ів 4:9; див. коментар до Ів 1:14). Синами названі й інші духовні істоти, яких створив Бог, однак лише Ісуса названо «єдинородним Сином» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7). Ісус, Первісток, був створений безпосередньо Батьком і тим відрізнявся від усіх інших Божих синів. Вони були створені, або народжені, Єговою через цього Первістка. Грецьке слово моноґене́с вживається в подібному значенні, коли Павло каже, що Ісак був «єдинородним сином» Авраама (Єв 11:17). Хоча в Авраама народився Ізмаїл від Агар і кілька синів від Кетури (Бт 16:15; 25:1, 2; 1Хр 1:28, 32), Ісак був його «єдинородним сином» в особливому значенні. Він — єдиний син Авраама, який народився згідно з Божою обіцянкою, і єдиний син Сарри (Бт 17:16—19).

Пройнявся жалем. Або «пройнявся співчуттям». Цією фразою перекладене грецьке дієслово спланхнı́зомай, яке споріднене зі словом спла́нхна («нутрощі») і вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі. В грецькій мові цим словом описується найвищий ступінь співчуття.

Двох своїх учнів. У паралельній оповіді в Мт 11:2, 3 просто сказано, що Іван Хреститель послав «своїх учнів». Однак Лука подає додаткову деталь, вказуючи на кількість учнів.

Прокажений. Людина, яка має серйозне шкірне захворювання. У Біблії слово «проказа» стосується не лише хвороби, знаної під цією назвою сьогодні, а й інших інфекційних шкірних хвороб. Хворий на проказу жив як вигнанець, поки не одужував (Лв 13:2, прим., 45, 46; див. глосарій, «Проказа; прокажений»).

Прокажені. Див. коментар до Мт 8:2 і глосарій, «Проказа; прокажений».

Хрещу вас. Грецьке слово баптı́зо означає «занурювати». Біблія і в інших уривках вказує на те, що хрещення відбувалося шляхом повного занурення. Наприклад, Іван хрестив людей у Йорданській долині, неподалік від Саліму, «оскільки там було багато води» (Ів 3:23). Коли Пилип хрестив ефіопського вельможу, вони обидва «ввійшли у воду» (Дії 8:38). Те саме грецьке слово вживається у Септуагінті в 2Цр 5:14, де сказано, що Нааман «сім разів занурився в Йордан».

Охрестилися. Букв. «охрестилися хрещенням». Грецьке слово ба́птісма («хрещення») означає «заглиблення; занурення». (Див. коментарі до Мт 3:11; Мр 1:4.)

Хрещення на знак каяття. Букв. «хрещення каяття». Хрещення не змивало гріхів. Ті, кого охрещував Іван, прилюдно каялися в гріхах проти Закону, показуючи цим готовність змінити свою поведінку. Таке каяття прокладало їм шлях до Христа (Гл 3:24). Тож Іван готував людей до того, щоб вони могли побачити «спасіння, яке дасть Бог» (Лк 3:3—6; див. коментарі до Мт 3:​2, 8, 11 і глосарій, «Хрещення»; «Каяття»).

Не їсть хліба і не п’є вина. Див. коментар до Мт 11:18.

Не їсть і не п’є. Очевидно, мова йде про те, що Іван зрікся особистих благ, зокрема постив і, будучи назореєм, дотримувався наказу не вживати алкогольних напоїв (Чс 6:2—4; Мт 9:14, 15; Лк 1:15; 7:33).

Збирачам податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Збирачі податків. Нерідко збирачами податків для римської влади були юдеї. Інші юдеї ненавиділи їх, оскільки ті співпрацювали з ненависною чужоземною владою, а також стягували більший податок, ніж вимагалося. Юдеї зазвичай уникали збирачів податків і ставили їх в один ряд з грішниками і повіями (Мт 11:19; 21:32).

Своїми вчинками. Або «своїми результатами». Букв. «дітьми». Тут мудрість персоніфіковано і сказано, що вона має дітей. У паралельній розповіді в Мт 11:19 говориться про її «вчинки». «Дітьми», або «вчинками», мудрості є діла Івана Хрестителя та Ісуса — доказ того, що висунуті проти них звинувачення безпідставні. По суті, Ісус каже: «Подивіться на праведні діла і поведінку, і ви переконаєтеся, що обвинувачення неправдиві».

Зайшов у його дім. З чотирьох письменників Євангелій тільки Лука пише, що Ісус отримував і приймав запрошення від фарисеїв пообідати в їхньому домі. Інші випадки згадуються в Лк 11:37; 14:1.

Жінка, відома... як грішниця. Біблія показує, що всі люди є грішниками (2Хр 6:36; Рм 3:23; 5:12). Однак тут слово «грішниця» вживається у вужчому значенні. Воно, очевидно, передає думку про особу, яка відома своєю грішною поведінкою — аморальними вчинками або якимись злочинами (Лк 19:7, 8). Тільки Лука описує цей випадок, коли грішниця, можливо повія, вилила олію на ноги Ісуса. Грецький вислів, перекладений як «відома... як», буквально означає «яка була», але в цьому контексті він, імовірно, вказує на характерну особливість або рису людини чи належність до якоїсь групи осіб.

Скасував його борг. Або «простив йому борг (позику)». В переносному значенні слово «борг» може означати «гріх». (Див. коментар до Мт 6:12.)

Борги. Тобто гріхи. Коли людина грішить проти когось, то, образно кажучи, опиняється перед ним в боргу і тому зобов’язана шукати у нього прощення. Для того щоб отримати прощення від Бога, людина має простити своїм боржникам, тобто тим, хто згрішив проти неї (Мт 6:14, 15; 18:35; Лк 11:4).

Хто нам заборгував. Або «хто грішить проти нас». Коли людина грішить проти когось, то, образно кажучи, опиняється перед ним в боргу і тому зобов’язана шукати у нього прощення. У зразковій молитві, якої Ісус навчив учнів у Нагірній проповіді, він використав слово «борги», а не гріхи. (Див. коментар до Мт 6:12.) Грецьке слово, перекладене як прости, буквально означає «відпускати», або скасовувати борг, не вимагаючи сплати.

Два боржники. Ситуації, що виникали серед позикодавців та боржників, були добре відомі юдеям у I столітті, й Ісус іноді використовував їх у своїх прикладах (Мт 18:23—35; Лк 16:1—8). Тільки Лука записав приклад про двох боржників, один з яких заборгував у 10 разів більше, ніж другий. Ісус розповів цей приклад, побачивши, як Симон, який запросив його в гості, ставився до жінки, що увійшла в дім та вилила олію на ноги Ісуса (Лк 7:36—40). Ісус порівняв гріх до величезного боргу, який людина не в стані сплатити, і підкреслив важливу істину: «Кому... мало прощається, той і любить мало» (Лк 7:47; див. коментарі до Мт 6:12; 18:27; Лк 11:4).

Денаріїв. Денарій — це римська срібна монета вагою приблизно 3,85 г, на якій з одного боку був зображений Цезар. Як видно з Мт 20:2, за днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день. (Див. глосарій, «Денарій», і додаток Б14.)

Води, щоб обмити ноги. У стародавні часи, як і сьогодні в багатьох куточках землі, люди подорожували здебільшого пішки. Дехто з простих людей ходив босоніж, але багато хто носив сандалії — взуття у вигляді плоскої підошви, яку прив’язували до ноги ремінцями. Коли людина входила в дім, вона знімала сандалії. Господар чи його слуга, виявляючи гостинність, мав помити гостеві ноги або принаймні дати йому для цього води (Бт 18:4; 24:32; 1См 25:41; Лк 7:37, 38).

Ти не зустрів мене поцілунком. У біблійні часи поцілунок був виявом прив’язаності чи поваги. Люди цілували одне одного в губи (Пр 24:26), у щоку або у виняткових ситуаціях цілували навіть ноги (Лк 7:37, 38). Цілувати одні одних могли не тільки чоловік і жінка, які були родичами (Бт 29:11; 31:28), але і родичі-чоловіки (Бт 27:26, 27; 45:15; Вх 18:7; 2См 14:33). Поцілунком виявляли прив’язаність також близькі друзі (1См 20:41, 42; 2См 19:39).