До гонга, що дзвенить, чи до кимвала, що бряжчить. Гонг, що дзвенить, і кимвал, що бряжчить, видають гучний і неприємний звук. Павло наводить цей приклад, бо хоче показати, що людина, яка має дар духу, наприклад говорить мовами, може привертати до себе багато уваги. Але якщо така людина не любить інших, вона буде подібна до мідного виробу: коли по ньому вдарити, він видає гучний негармонійний протяжний звук, який зовсім не приваблює, а відштовхує.

Пересувати гори. Або «переставляти гори». Очевидно, Павло використовує тут стародавній образний вислів, який означає «зробити можливим те, що здається неможливим». (Пор. Мр 11:23, де для опису віри вживається подібний вислів.)

Щоб похвалитися. У цьому уривку грецьке дієслово кауха́омай («хвалитися») передає думку про самолюбство і гордість. Павло каже, що якби він, наприклад, віддав усе своє майно, щоб нагодувати інших, або навіть помер мученицькою смертю за свідчення про правду, але до цього його спонукували б самолюбство і гордість, а не любов, то це не принесло б йому жодного пожитку (Пр 25:27б). У деяких рукописах замість «похвалитися» стоїть грецьке дієслово, що перекладається як «спалити», і цей варіант містять декотрі переклади Біблії. Однак у найавторитетніших рукописах вживається слово «похвалитися».

Терпеливість. Або «довготерпіння». Вжите тут грецьке слово може буквально означати «довгість духу» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). Воно передає думку про спокій, витривалість, витримку і здатність стримувати свій гнів. Бог Єгова — найвидатніший приклад терпеливості (Рм 2:4; 9:22; 1Тм 1:16; 1Пт 3:20; 2Пт 3:9, 15). Павло згадує терпеливість як важливу ознаку християнської любові (1Кр 13:4).

Любить. Перший випадок вживання грецького дієслова аґапа́о («любити») в Євангелії від Івана. Це грецьке дієслово і споріднений іменник аґа́пе («любов») трапляються в цьому Євангелії 44 рази — частіше, ніж у трьох інших Євангеліях разом взятих. У Біблії слова аґапа́о і аґа́пе часто передають думку про безкорисливу любов, яка ґрунтується на принципах. Це видно з того, як дієслово аґапа́о вжито у цьому вірші: тут сказано, що Бог любить світ, тобто людство, яке потребує визволення від гріха (Ів 1:29). Іменник аґа́пе вживається у 1Ів 4:8, де Іван каже, що «Бог є любов». Любов (аґа́пе) згадується першою серед граней «плоду духу» (Гл 5:22), і про неї детально говориться у 1Кр 13:4—7. З того, як це слово вживається у Біблії, видно, що часто любов — це не просто спонтанна симпатія до іншої людини. В багатьох контекстах це слово має ширше значення; таку любов виявляють обдумано і свідомо (Мт 5:44; Еф 5:25). Тому любов, яку розвивають християни, ґрунтується на принципах, почутті обов’язку та правилах пристойності. Все ж вона не позбавлена теплих почуттів (1Пт 1:22). Це видно з того, як Іван говорить про любов у своєму Євангелії. Коли Іван пише: «Батько любить Сина» (Ів 3:35), він використовує форму дієслова аґапа́о, а коли він наводить Ісусові слова про ті самі стосунки з Батьком, то використовує форму грецького дієслова філе́о («відчувати прив’язаність») (Ів 5:20).

Не переставайте любити своїх ворогів. Порада Ісуса узгоджувалася з духом Єврейських Писань (Вх 23:4, 5; Йв 31:29; Пр 24:17, 18; 25:21).

Люби. Тут вживається грецьке дієслово аґапа́о. Це дієслово, а також споріднений іменник аґа́пе («любов») трапляються в Грецьких Писаннях понад 250 разів. У 1Ів 4:8 іменник аґа́пе використовується у фразі «Бог є любов». У Біблії Бога зображено як найбільший приклад безкорисливої любові, яка ґрунтується на принципах. Бог виявляє свою любов обдумано і свідомо. Його любов — це не просто почуття та емоції, вона пов’язана з відданістю і виражається у вчинках. Люди, які виявляють таку любов, роблять це тому, що свідомо вирішили наслідувати Бога (Еф 5:1). Оскільки аґа́пе — це не спонтанне почуття, людині можна наказати любити когось, а отже, вона спроможна дотриматися двох найбільших заповідей, наведених в цьому контексті. Ісус тут цитує слова з Пв 6:5. У Єврейських Писаннях думку про любов передають в основному єврейське дієслово аге́в чи ага́в («любити») та іменник агава́ («любов»). Вони вживаються в подібному значенні, що й грецькі слова, згадані вище. В контекстах, де йдеться про любов до Єгови, ці слова вказують на бажання людини бути повністю відданою Богу і служити тільки йому. Таку любов досконало виявляв Ісус. Він показав, що любов до Єгови — це не лише почуття. Вона впливає на все життя людини — на всі її думки, слова і вчинки. (Див. коментар до Ів 3:16.)

Я ревную за вас ревнощами від Бога. Грецькі слова, перекладені як «я ревную» і «ревнощами», передають думку про сильне почуття, яке може бути як позитивним, так і негативним. Тут ці слова мають позитивний відтінок і несуть думку про глибоке особисте зацікавлення і турботу та щиру любов. Саме таку турботу про своїх помазаних духом одновірців мав на увазі Павло. Він порівняв їх з чистою, незайманою дівчиною, зарученою з одним нареченим, Ісусом Христом. Павло намагався ревно захищати всіх у зборі від духовної шкоди, щоб вони залишалися непорочними для Христа. Оскільки вислів «ревнощі від Бога [букв. «Божа ревність»]» вжитий тут саме в такому значенні, можна зробити висновок, що Єгова не лише щиро цікавиться тими, кого любить, але й прагне захищати їх від будь-якої шкоди. (Щоб більше дізнатись про негативний відтінок цього грецького дієслова, див. коментар до 1Кр 13:4.)

Любов. У цьому відомому описі любові Павло вживає грецьке слово (аґа́пе), яке також міститься в 1Ів 4:8—10, де Іван говорить про «Божу любов». У вірші 8 навіть сказано, що «Бог є любов», тобто що Єгова є уособленням любові. (Див. коментар до Ів 3:16.) Християнська любов — це риса, яку важко описати словами; найкраще сказати, в яких ділах вона виражається. Християнська любов безкорислива і ґрунтується на принципах. Така любов — це не завжди прояви теплих почуттів. Людина виявляє її, бо розуміє, що так правильно. Наприклад, хтось може почуватися дуже ображеним, але він виявляє християнську любов, коли свідомо «не веде лічби образам» (1Кр 13:5). Любов, яка подобається Богові і про яку говорить Павло, є поєднанням того, що в серці і в розумі: теплих почуттів і свідомих рішень застосовувати праведні норми Бога. (Див. коментарі до Мт 5:44; 22:37.)

Любов терпелива. Або «любов довготерпелива». Грецьке слово, перекладене як «терпелива», може буквально означати «має довгість духу» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). Як дієслово, так і споріднений з ним іменник передають думку про те, що людина спокійно зносить труднощі і стримує свій гнів. Терпеливість — одна з граней плоду Божого святого духу (Гл 5:22). Це риса, по якій можна розпізнати Божого служителя (2Кр 6:4—6; Кл 3:12; 1Фс 5:14; див. додаток A2). Єгова та Ісус постійно виявляють терпеливість у стосунках з людьми (Рм 2:4; 9:22; 1Тм 1:16; 1Пт 3:20; 2Пт 3:9, 15; див. коментар до Гл 5:22). Християни наслідують Ісуса та Єгову, і тому мають виявляти терпеливість до інших (1Кр 11:1; Еф 5:1).

Любов... добра. Грецьке дієслово, перекладене як «добра» (хресте́уомай), споріднене з іменником хресто́тес (доброта), а доброта — одна з граней «плоду духу» (Гл 5:22). Це риса, яка виявляється у щирому зацікавленні людьми, дружньому ставленні до них і практичній допомозі. Добра людина є чуйною; вона відгукується на потреби інших і робить це тактовно й доброзичливо (Кл 3:12; Тит 3:4).

Любов не ревнує. Грецьке дієслово зело́о передає думку про сильне почуття, яке може бути як позитивним, так і негативним. У цьому вірші воно перекладене як «ревнує», бо передає думку про негативні почуття до людини, яку вважають суперником або яка, здається, має в чомусь перевагу. Споріднений іменник зе́лос часто перекладається як «заздрість», а заздрість входить до «учинків плоті», згаданих у Гл 5:19—21. Така заздрість самолюбна і породжує ненависть, а не любов. Любов, яка подобається Богу, не ревнує, а довіряє, надіється і завжди діє в інтересах інших (1Кр 13:4—7; щоб більше дізнатись про позитивний відтінок цього грецького дієслова, див. коментар до 2Кр 11:2).

Не поводиться непристойно. Або «не є грубою; не поводиться неналежно». Грецьке слово, перекладене, як «поводиться непристойно», може передавати думку про негідну поведінку і порушення моральних норм, про грубість і брак добрих манер, а також вчинки, які свідчать про зневагу до інших.

Вона не веде лічби образам. Грецьке дієслово лоґı́зомай, перекладене тут як «веде лічбу», у давні часи зазвичай використовували, коли йшлося про обчислення і ведення рахунків. Воно також вживалося в значенні «думати про» або «зосереджуватися на». (Див. Флп 4:8, де це грецьке дієслово перекладене як «не переставайте роздумувати про».) Якщо людина веде лічбу «образам [або «несправедливим учинкам», прим.]», тобто зосереджується на образливих словах і вчинках, то немовби записує їх у книгу боргів, щоб нічого не забути. Той, хто любить, так не поводиться. Те саме грецьке дієслово використовується в 2Кр 5:19, де сказано, що Єгова у стосунках зі своїми служителями «не залічує... їхніх проступків».

Любов усе зносить. Вислів «усе зносить» буквально перекладається як «усе покриває» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). На думку деяких вчених, вжите тут дієслово споріднене з грецьким словом, яке перекладається як «дах». Людина, яка любить, образно кажучи, покриває чиїсь недоліки та прояви недосконалості; вона не поспішає виявляти їх і не розповідає про них іншим, якщо не був скоєний серйозний гріх. Це грецьке дієслово також може означати «стійко зносити; терпіти».

Мовами. У Біблії грецьке слово ґло́сса може означати «язик» (Мр 7:33; Лк 1:64; 16:24). Однак воно також вживається у переносному значенні і стосується мови або людей, які розмовляють певною мовою (Об 5:9; 7:9; 13:7). Це грецьке слово трапляється в Дії 2:3 у вислові «вогняні язики». Те, що ці «язики» опустились на учнів і ті заговорили різними мовами, було доказом вилиття святого духу.

Різні мови. Дар розмовляти різними мовами давав можливість ділитися доброю новиною про Боже Царство з людьми, які говорили невідомими для християн мовами. Завдяки цьому дару від Бога християни в 33 році н. е. могли розповідати про «величні Божі діла» багатьом іноземцям, які прибули в Єрусалим на свято П’ятидесятниці (Дії 2:1—12). Пізніше Павло нагадав коринфянам, що ті, хто отримав цей дар, мали послуговуватися ним розважливо: вони повинні були говорити по черзі і хтось мав перекладати їхні слова (1Кр 14:4, 5, 9, 27).

Слово знання. Павло не має на увазі знання про Бога, яке повинні здобувати всі християни, щоб бути учнями Христа (Ів 17:3; Рм 10:14). Знання, про яке він говорить, було надприродним — чимось більшим, ніж знання, яке могли мати всі християни. Наприклад, апостол Петро, можливо, послуговувався «словом знання», коли розкрив обман Ананія. Святий дух відкрив йому те, що Ананій сказав неправду зборові і приховав гроші. Петро не міг би дізнатися про це сам (Дії 5:1—5).

Любов ніколи не згасає. Або «любов ніколи не підводить». Любов ніколи не перестане існувати, тому що «Бог є любов» і він є «Царем вічності» (1Ів 4:16; 1Тм 1:17). Слухняні Богу люди будуть виявляти таку любов цілу вічність. Крім того, любові нічого не бракує, в ній немає жодних вад. В усіх ситуаціях і в усіх випробуваннях любов на висоті. Вона завжди приводить до добрих результатів (1Кр 13:13).

Говорити мовами. Тобто надприродним способом розмовляти іншими мовами. (Див. коментарі до Дії 2:4; 1Кр 12:10.)

Знання. Тобто особливе знання, яке отримували деякі ранні християни під дією святого духу. Точно не відомо, чого саме стосувалося це знання. Але якщо взяти до уваги, що на той час копії Божого Слова не були такими доступними, як сьогодні, то цей дар знання, можливо, полягав у тому, що людина могла пригадати і зрозуміти уривок з Писання, який раніше читала, хоча самого сувою на той момент в її зборі не було. Особливе знання, як і інші дари духу, було тимчасовим даром, яке на початках отримували християни, щоб зміцнювати збір. (Див. коментар до1Кр 12:8.)

Зникнуть. Букв. «будуть зроблені неефективними». Послуговуючись святим духом, Бог наділив апостолів надприродними здібностями, а вони, у свою чергу, могли передавати ці особливі здібності іншим. Це стосувалося дару пророкувати, мати особливе знання, а також надприродної здатності розмовляти різними мовами. Але після того як християнський збір виріс із так би мовити дитячого віку і досяг зрілості, ці надприродні здібності мали зникнути (1Кр 13:9—11). На той час вони вже мали виконати свою роль і показати, що християнський збір мав Боже схвалення і підтримку.

Коли настане повне. Грецьке слово те́лейос (тут перекладене як «повне») в залежності від контексту може означати «дорослий; досконалий; повний». Хоча деякі християни в першому столітті мали дар пророкувати і особливе знання, вони розуміли Божий намір лише частково (1Кр 13:9). У цьому вірші «повне» стосується повного розуміння Божого наміру, записаного в Біблії. Християни матимуть повне розуміння тоді, коли біблійні пророцтва повністю виконаються і Бог здійснить свій намір.

Наше знання часткове, і пророкуємо ми частково. За словами Павла, особливе знання і дар пророкувати були частковими. Очевидно, ті, хто мав дар пророкувати, не мали повного знання про те, що передрікали, і не могли повністю виявити, що буде в майбутньому. Християнам потрібно було чекати часу, «коли настане повне», щоб більшою мірою зрозуміти пророцтва (1Кр 13:10; див. коментар). Однак ранні християни мали достатньо знань, щоб задовольнити свої духовні потреби (Кл 1:9, 10).

Коли настане повне. Грецьке слово те́лейос (тут перекладене як «повне») в залежності від контексту може означати «дорослий; досконалий; повний». Хоча деякі християни в першому столітті мали дар пророкувати і особливе знання, вони розуміли Божий намір лише частково (1Кр 13:9). У цьому вірші «повне» стосується повного розуміння Божого наміру, записаного в Біблії. Християни матимуть повне розуміння тоді, коли біблійні пророцтва повністю виконаються і Бог здійснить свій намір.

Дитиною... дорослим чоловіком. Павло порівнює розвиток християнського збору до того, як дорослішає дитина. Дитина, на відміну від дорослого, потребує багато допомоги. Щось подібне можна було сказати про новосформований християнський збір: коли Павло писав ці слова, такі дари духу, як дар пророкувати, розмовляти мовами, а також дар знання, були справжньою допомогою для збору. Протягом деякого часу ці дари були потрібні для того, щоб всім стало очевидно, що Бог схвалює вже не юдейський народ, а християнський збір (Єв 2:3, 4). Але Павло також пояснює, що збір згодом стане «дорослим чоловіком», тобто досягне зрілості, і більше не потребуватиме цих надприродних дарів.

Металеве дзеркало. У біблійні часи дзеркала були зроблені з відполірованого металу — зазвичай з бронзи, а іноді з олова, міді, срібла чи золота. Хоча в такому дзеркалі можна було побачити відображення предметів, це не могло зрівнятися з тим, коли людина дивилася безпосередньо на предмет. Використовуючи приклад про дзеркало, Павло пояснив, що ранні християни мали обмежене розуміння деяких духовних речей, особливо пророцтв, які не сповнилися на той час. Ще не прийшла пора, щоб Бог розкрив подробиці, тож ті християни бачили Божий намір нечітко, немовби дивилися на розмите відображення. Павло показує різницю між тим, коли людина бачить відображення чогось в металевому дзеркалі, і тим, коли вона бачить це чітко, лице в лице. Християни побачать усе чітко, тобто повністю зрозуміють Божий намір, коли сповняться біблійні пророцтва.

Нечітко. Або «розпливчасті обриси». Вжите тут грецьке слово часто означає «загадка», але в ширшому розумінні воно може передавати думку про щось нечітке і розмите, в чому важко розгледіти деталі.

Як і Бог має точне знання про мене. Павло усвідомлював, що Бог знає його набагато краще, ніж він знає Бога. Крім того, Павло розумів, що матиме точне знання про Єгову, тобто матиме з ним особливо близькі стосунки, коли отримає небесну нагороду.

Найбільша з них — любов. Бог існує від вічності й до вічності, і його головною рисою є любов (Пс 90:2, прим.; 1Ів 4:8). Отже, любов залишатиметься завжди, і ті, хто поклоняється Богові та наслідує його, будуть впродовж вічності поглиблювати і зміцнювати свою любов (Еф 5:1). У цьому значенні любов перевершує віру і надію. Коли обіцянки і пророцтва Бога сповняться, його служителям більше не потрібно буде вірити в них, не потрібно буде надіятися, оскільки все вже виконається. Тому з усіх рис, які згадує Павло, любов є найбільшою.