Об’явлення, дане Івану 14:1—20
14 Тоді я глянув і побачив, що на горі Сіон+ стоїть Ягня,+ а з ним — 144 000.+ На їхніх чолах написане його ім’я та ім’я його Батька.+
2 Я почув звук, який долинав з неба і нагадував шум багатьох вод та сильний гуркіт грому. Цей звук був подібний до голосу співаків, які грали на арфах.
3 Вони співають ніби нову пісню+ перед престолом, чотирма живими істотами+ і старійшинами.+ Цієї пісні не міг навчитися ніхто, крім 144 000,+ куплених із землі.
4 Це ті, хто не опоганив себе жінками; вони незаймані.+ Це ті, що йдуть за Ягням, хоч би куди воно йшло.+ Вони куплені+ з-поміж людей як перші плоди+ для Бога та Ягняти.
5 В їхніх устах не знайдено жодного обману, і вони непорочні.+
6 Потім я побачив іншого ангела, який летів у піднебессі*. Він мав вічну добру новину, яку проголошував жителям землі: кожній нації, племені, мові та народу.+
7 Він вигукував: «Виявіть страх перед Богом і віддайте йому славу, бо настала година суду його.+ Тож поклоняйтеся тому, хто створив небо, землю, море+ та водні джерела».
8 Я побачив, як летів інший, другий ангел. Він говорив: «Упала! Упала столиця, Вавилон Великий,+ що змусила всі народи пити вино пристрасті*, вино своєї статевої розпусти*!»+
9 За ними летів ще один, третій ангел, який вигукував: «Якщо хтось буде поклонятися дикому звіру+ та його образу і матиме знак на чолі або на руці,+
10 то він також питиме нерозведене вино гніву Бога, налите в чашу його люті.+ Його будуть мучити вогнем і сіркою+ перед святими ангелами та Ягням.
11 А дим їхніх мук підніматиметься повік-віки.+ Тож ті, хто поклоняється дикому звіру та його образу і на кому є знак його імені,+ не матимуть спокою ні вдень ні вночі.
12 Це вимагає витривалості від святих,+ які виконують Божі заповіді і міцно тримаються віри+ в Ісуса».
13 Далі я почув голос із неба: «Напиши: щасливі ті, хто віднині помирає в єдності з Господом.+ Так,— каже дух,— нехай вони відпочинуть від своєї праці, бо пам’ять про їхні діла йде слідом за* ними».
14 Тоді я побачив білу хмару, на якій сидів хтось подібний до сина людського.+ У нього на голові була золота корона, а в руці — гострий серп.
15 Зі святині храму з’явився ще один ангел, який гукав до того, хто сидів на хмарі: «Замахнися серпом і жни, бо надійшла година жнив, земний урожай вже повністю дозрів».+
16 Отже, той, хто сидів на хмарі, скерував серп на землю, і земля була вижата.
17 Тоді зі святині храму, що на небі, з’явився інший ангел. Він теж мав гострий серп.
18 Ще один ангел вийшов від жертовника. Він мав владу над вогнем і вигукнув до того, хто мав гострий серп: «Замахнися своїм серпом і позбирай грона земної виноградної лози, бо вони вже повністю дозріли».+
19 Ангел скерував свій серп на землю і зрізав земну виноградну лозу, після чого кинув її до великої давильні Божого гніву.+
20 Виноград у цій давильні топтали за містом. З неї потекла кров, яка піднялась аж по вудила коней і розлилась на 1600 ста́діїв*.
Примітки
^ Або «в повітрі; над головою».
^ Або «гніву».
^ Або «бо їхні діла йдуть разом з».
^ Прибл. 296 км. 1 ста́дій — 185 м. Див. додаток Б14.