Під час обіду в домі провідника фарисеїв Ісус дав цінні повчання. Тепер він продовжує свою подорож до Єрусалима і за ним ідуть численні натовпи людей. Але чи вони дійсно хочуть бути послідовниками Ісуса і йти заради цього на будь-які жертви?

У дорозі Ісус говорить людям те, що, можливо, приголомшує їх: «Якщо хтось прийде до мене, але не зненавидить свого батька, матір, дружину, дітей, братів, сестер і навіть власне життя, то не зможе бути моїм учнем» (Луки 14:26). Що означають ці слова?

Ісус не має на увазі, що його послідовники повинні буквально зненавидіти своїх родичів. Натомість він хоче сказати, що вони мають любити рідних менше, ніж його, і не бути такими, як чоловік з прикладу про пишну вечерю, який відмовився від важливого запрошення, бо щойно одружився (Луки 14:20). Про Лію, дружину Якова, прабатька юдеїв, говориться, що вона була «зненавиджена», однак це не означає, що Яків не кохав її,— він просто любив її менше, ніж її сестру, Рахіль (Буття 29:31, примітка).

Зверніть увагу, що, за словами Ісуса, його учні мають ненавидіти «навіть власне життя», тобто душу. Правдивий учень повинен любити Ісуса більше за своє життя і, якщо потрібно, бути готовим втратити його. Зрозуміло, що людина, яка стає учнем Христа, бере на себе велику відповідальність, і такий крок треба добре обдумати.

Як видно з подальших слів Ісуса, учнів чекають труднощі і переслідування. Він говорить: «Хто не несе свого стовпа мук і не йде за мною, той моїм учнем бути не може» (Луки 14:27). Дійсно, правдиві учні мають бути готовими знести таку саму ганьбу, як Ісус. А він навіть казав, що помре від рук ворогів.

Тому люди, які подорожують з Ісусом, повинні добре розуміти, що означає бути його учнем. Ісус підкреслює, наскільки це важливо, за допомогою такого прикладу: «Хто з вас, бажаючи побудувати вежу, спершу не сяде й не порахує витрат, щоб побачити, чи вистачить коштів її завершити? Інакше... він закладе фундамент, але не зможе докінчити вежу» (Луки 14:28, 29). Отже, перш ніж стати Ісусовими учнями, ті, хто йде з ним до Єрусалима, мають твердо постановити виконувати всі пов’язані з цим обов’язки. Ісус наголошує на цьому, наводячи ще один приклад:

«Який цар, вирушаючи на війну проти іншого царя, спершу не сяде й не порадиться,  чи зможе він з 10 000 воїнів вистояти проти того, хто йде на нього з 20 000? І якщо він побачить, що не зможе, то, коли той цар ще далеко, відрядить до нього послів і попросить про мир». Пояснюючи суть своїх прикладів, Ісус каже: «Так само будьте певні, що жоден з вас, хто не розпрощається з усім своїм майном, не зможе бути моїм учнем» (Луки 14:31—33).

Звичайно, Ісус говорить це не лише людям, які йдуть разом з ним. Усі, хто навчається правди про Христа, мають охоче виконувати його слова. Якщо людина стає учнем Ісуса, вона має бути готова пожертвувати всім, чим володіє,— своїм майном і навіть життям. Кожному варто розмірковувати і молитися про це.

Далі Ісус говорить про те, що вже згадував раніше у своїй Нагірній проповіді,— що його учні «сіль землі» (Матвія 5:13). Буквальна сіль зберігає від псування, тому Ісус, очевидно, мав на увазі, що учні позитивно впливають на людей, захищаючи їх від духовного і морального зіпсуття. Тепер, коли його служіння наближається до кінця, Ісус говорить: «Звичайно, сіль — добра річ. Але якщо сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною?» (Луки 14:34). Ісусовим слухачам відомо, що сіль в їхній місцевості буває неочищеною, з домішками землі, і коли вона втрачає свою солоність, то стає непридатною для вживання.

Ісус показує, що навіть ті, хто вже довгий час є його учнем, мають пильнувати, аби їхня рішучість іти за ним не ослабла. Інакше вони стануть непридатними, як сіль, яка втратила свої властивості. Тоді світ буде насміхатись з них і, що найгірше, вони будуть непридатними в очах Бога і стягнуть ганьбу на його ім’я. Щоб підкреслити, наскільки важливо не допустити цього, Ісус говорить: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає» (Луки 14:35).