«Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас»

До і після. Її життя докорінно змінилося

ДЛЯ Мацепанг, африканської дівчинки, життя було неприємним і беззмістовним. Вона виростала в Лесото, маленькій країні в самому серці Південно-Африканської Республіки, і її виховували як католичку. Але монахині, замість того щоб допомогти їй наблизитися до Бога, кілька років підкупляли її грошима, щоб займатися з нею неморальністю.

Отож Мацепанг розчарувалася в релігії і не могла повірити в люблячого Творця, який щиро турбується про свої людські створіння. Через зневагу і наругу дівчина жила з глибокими емоційними ранами і почуттям цілковитої нікчемності. Вона виросла агресивною, схильною до насилля людиною. Це довело її до злочинності.

Мацепанг вступила в банду, що грабувала людей у поїздах. Дівчину заарештували і засудили до ув’язнення, після чого відправили у в’язницю в Південно-Африканській Республіці. Пізніше її депортували назад в Лесото, де вона і далі пиячила, а також вела розпусне та злочинне життя.

Опустившись на саме дно, Мацепанг почала молитися до Бога про допомогу. Вона пообіцяла: «Боже, якщо я виживу, то робитиму все, що зможу, аби служити тобі».

Невдовзі з нею порозмовляли місіонери Свідків Єгови. Вони запропонували їй вивчати Біблію. Завдяки вивченню Мацепанг усвідомила, що Бог не є байдужий чи безсердечний. Вона зрозуміла, що Сатана, «батько неправді», використовує хитрі й обманливі методи, аби викликати в декотрих людей почуття нікчемності і змусити їх повірити, що Єгова ніколи їх не полюбить (Івана 8:44; Ефесян 6:11).

А яку ж потіху дівчина отримала, коли дізналася, що ми можемо мати здорову самоповагу, якщо розкаємося у своїх колишніх гріхах, шукатимемо Божого прощення і намагатимемось догоджати йому! Їй допомогли зрозуміти, що «Бог більший від нашого серця» і дивиться на нас зовсім не так, як ми самі дивимось на себе (1 Івана 3:19, 20).

Мацепанг з великим захопленням читала слова псалмоспівця Давида: «Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Псалом 34:19, Хом.). Як одна з тих «прибитих духом», вона зрозуміла, що Єгова не покидає своїх  слуг, навіть якщо декотрі з них стають пригнічені чи почуваються нікчемними. Знання, що Бог піклується про всіх своїх слуг і підтримує їх у важкий час, зігрівало їй серце (Псалом 55:23; 1 Петра 5:6, 7). Її особливо зворушили слова: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Якова 4:8).

Вплив Божого Слова, Біблії, дуже швидко став очевидним у житті Мацепанг. Вона почала регулярно ходити на християнські зібрання і покинула свої погані звички. Яким був результат? Вона більше не почувається недостойною Божої любові і прихильності. Відколи ця жінка охрестилася як Свідок Єгови, вона провела тисячі годин, звіщаючи добру новину про Царство. Незважаючи на рани минулого, тепер вона веде щасливе і змістовне життя. Який же вияв сили Біблії, що може змінити життя на краще! (Євреїв 4:12).

[Вставка на сторінці 9]

«Боже, якщо я виживу, то робитиму все, що зможу, аби служити тобі».

[Рамка на сторінці 9]

Біблійні принципи в дії

Декотрі з біблійних принципів, що потішають жертв насилля:

«Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої [Божі] веселять мою душу!» (Псалом 94:19). «Розради» Єгови, які містяться в його Слові, є джерелом великої потіхи. Молитовні роздуми про них допомагають заспокоїти «болючі думки» і розвивають довір’я до Бога як до чуйного Друга.

«Він [Єгова] зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв’язує» (Псалом 147:3). Якщо ми цінуємо милосердя Єгови і його заходи, спрямовані на те, щоб за допомогою Ісусової викупної жертви покрити наші гріхи, ми можемо впевнено наближатися до Бога і не зазнавати докорів сумління. Це приносить незрівнянну потіху і душевний мир.

«Ніхто бо не може до Мене [Ісуса Христа] прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його,— і того воскрешу Я останнього дня» (Івана 6:44). Своїм святим духом і через працю проповідування Царства Єгова особисто притягує нас до свого Сина і дає нам надію на вічне життя.