Перейти до матеріалу

Почуття вини. Чи Біблія може принести полегшення?

Почуття вини. Чи Біблія може принести полегшення?

Відповідь з Біблії

 Так. Біблія дає практичні поради, які допоможуть подолати почуття вини (Псалом 32:1—5). Якщо ми зробили щось погане і дуже шкодуємо про це, Бог нас пробачить і допоможе відчути полегшення (Псалом 86:5). Біблія також показує, що почуття вини може бути корисним, бо воно спонукує виправляти помилки та докладати ще більше зусиль, аби уникати їх у майбутньому (Псалом 51:17; Прислів’я 14:9). Але Біблія не схвалює надмірного почуття вини, через яке ми можемо вважати себе безнадійними і нічого невартими в Божих очах. З таким почуттям слід боротися, щоб нас «не поглинув надмірний смуток» (2 Коринфян 2:7).

 Що може викликати почуття вини?

 Ми можемо почувати себе винними з багатьох причин, наприклад, через те, що образили близьку людину або порушили моральні принципи, за якими хотіли б жити. А інколи нас може мучити почуття вини навіть тоді, коли ми невинні. Наприклад, часто почуваються винними ті люди, які забагато від себе вимагають. Тому Біблія заохочує нас реалістично оцінювати свої можливості (Екклезіаста 7:16).

 Як боротися з почуттям вини?

 Що слід робити, аби не дозволити почуттю вини вас паралізувати?

  •   Визнайте свої помилки. Зверніться в молитві до Бога Єгови a і попросіть у нього пробачення (Псалом 38:18; Луки 11:4). Не сумнівайтеся, що Бог вас почує, якщо ви щиро розкаялися і стараєтесь не повторювати своєї помилки (2 Хронік 33:13; Псалом 34:18). На відміну від людей, Бог бачить наші серця. Якщо ми намагаємося виправитися, він простить наші гріхи, «бо він вірний і праведний» (1 Івана 1:9; Прислів’я 28:13).

     Звичайно, якщо ви образили когось, слід визнати свою провину і щиро попросити вибачення. Зробити це може бути нелегко. Для цього потрібні мужність і смирення. Але щире вибачення допоможе вам скинути тягар з плечей та відновити мирні стосунки з людиною, яку ви образили (Матвія 3:8; 5:23, 24).

  •   Роздумуйте над тим, що Біблія говорить про Боже милосердя. Наприклад, прочитайте 1 Івана 3:19, 20. В цих віршах Біблія визнає, що наше серце може нас засуджувати. Тобто ми можемо бути занадто суворими до себе і вважати, що негідні любові Бога. Але в цьому уривку також говориться, що «Бог більший від наших сердець». Що означають ці слова? Бог знає про нас усе. Він повністю розуміє наші почуття і слабкості. Він також знає, що ми недосконалі і тому часто помиляємось b (Псалом 51:5). Саме тому Бог готовий прощати, якщо ми щиро каємося у своїх гріхах (Псалом 32:5).

  •   Не живіть минулим. Біблія згадує про багатьох чоловіків і жінок, які колись робили неправильні вчинки, але потім виправились. Одним з прикладів є Савл з Тарса, який пізніше став відомий як апостол Павло. Будучи фарисеєм, він запекло переслідував учнів Ісуса Христа (Дії 8:3; 9:1, 2, 11). Але коли він дізнався, що насправді чинив опір Богу і Христу, то покаявся, змінив своє життя і сам став вірним християнином. Звісно Павло дуже шкодував про те, що робив раніше, але він не жив минулим. Павло ніколи не забував про милосердя, яке Бог виявив до нього. Це допомагало йому ревно проповідувати і ніколи не втрачати надії на вічне життя (Філіппійців 3:13, 14).

 Що Біблія говорить про почуття вини і прощення

 Псалом 51:17: «Серце пригнічене і розбите ти, Боже, не відкинеш».

 Значення. Бог милосердний. Він ніколи від нас не відвернеться, якщо ми щиро шкодуємо про те, що його засмутили.

 Прислів’я 28:13: «Хто приховує свої переступи, той не матиме успіху, а хто зізнається і їх покидає, тому буде виявлено милосердя».

 Значення. Якщо ми визнаємо перед Богом свої гріхи і стараємось більше їх не повторювати, він нас пробачить.

 Єремії 31:34: «Я прощу їхні провини і більше ніколи не пригадаю їхніх гріхів».

 Значення. Коли Бог пробачає, він більше не згадує нам наших помилок. Він пробачає раз і назавжди.

a Єгова — це ім’я Бога (Вихід 6:3).

b Всі ми успадкували гріх від першого чоловіка Адама, тому народжуємося зі схильністю поводитися неправильно. Коли Адам разом зі своєю дружиною Євою згрішив проти Бога, він втратив досконалість і передав гріх своїм нащадкам (Буття 3:17—19; Римлян 5:12).