В одній азіатській країні відома телевізійна акторка і модель погодилась на біблійне вивчення. Вона відразу стала застосовувати те, про що дізнавалась, і позбулася всієї спіритичної літератури та буддистських ідолів.

Її близька подруга благала: «Припини вивчення принаймні на три роки і зосередься на своїй кар’єрі, а потім знову почнеш вивчати».

 Проте акторка не піддавалася вмовлянням. «Я 24 роки шукала Єгову. Тепер, коли я маю можливість дізнатися про нього, чому я повинна відкладати це ще на три роки?»

Того ж тижня, коли ця зацікавлена записалася до Школи теократичного служіння, з нею зв’язалися представники однієї кінокомпанії. Їй запропонували підписати вигідний контракт на чотири роки за умови, що вона погоджуватиметься на будь-які запропоновані їй ролі. Вона відхилила цю пропозицію. А в травні 2014 року ця ревна зацікавлена стала неохрещеним вісником і сказала, що планує проповідувати у серпні 100 годин, пояснивши: «З нагоди 100-ї річниці правління Царства я хочу проповідувати по одній годині за кожен рік Ісусового правління!» Вона досягла своєї мети. А в січні 2015 року охрестилася і нині служить допоміжним піонером.

У Шрі-Ланці четверо сестер поїхало автобусом проповідувати в непризначену територію, де здебільшого мешкали буддисти. На другий день проповідування сестер почав зачіпати монах та водій таксі, а потім їх обступив розлючений натовп приблизно з 30 осіб. Коли приїхала поліція, сестер забрали до відділку і всю ніч протримали у камері, не висунувши жодних звинувачень. Опинившись серед закоренілих злочинців, сестри були змушені слухати лайку та образи. Все ж вони не упустили нагоди дати свідчення. Одна з сестер розказала:  «Хоча довкола мене були самі вбивці, я змогла розповісти їм про правду. Вони були здивовані, чому я сюди потрапила, і ставили мені багато запитань про наші вірування. А один в’язень навіть поцікавився: “Чому ти така щаслива?”»

Наші брати звернулися до Верховного суду Шрі-Ланки зі скаргою на порушення основних прав людини через те, що поліція ув’язнила сестер, не висунувши вагомих звинувачень. У даний час брати очікують на розгляд цієї справи.

Мічіко, сестра, яка служить піонером в Японії, проводила біблійне вивчення мовою жестів з літньою жінкою у лікарні. Мічіко попросила дозволу в медперсоналу поговорити ще з якимись пацієнтами. Її привели до Казумі, яка могла чути, але не розмовляла. Вона була прикутою до ліжка після того, як у 23 роки потрапила в автокатастрофу. Казумі не могла сама ковтати їжу чи навіть пити воду. Все ж у неї було багато запитань і вона погодилась на вивчення Біблії.

Мічіко ставила запитання, а Казумі показувала відповідь в абзаці або писала її. Коли в Казумі з’явився мобільний телефон, Мічіко стала щоранку обговорювати з нею денний вірш. Хоча Казумі щоразу слабшала фізично, вона зростала духовно і зрештою виявила бажання бути Свідком Єгови. Після 13 років вивчення у віці 61 року Казумі стала неохрещеним вісником.

 Оскільки Казумі прикута до ліжка, збір подбав, аби вона слухала програму всіх зібрань та конгресів. Сестри під час зібрань зачитують коментарі, які готує Казумі.

Також Казумі пише теплі підбадьорливі листи кожному зацікавленому, який починає приходити на зібрання. Вона свідчить працівникам лікарні і тим, хто її відвідує. Казумі любить казати усім: «Якщо ви будете вивчати Біблію, то станете щасливими».

В одній з країн Південно-Східної Азії сестра, чекаючи на прийом до офтальмолога, зустріла монаха. Вона запитала його: «Чи ви хотіли б мати досконале здоров’я і жити вічно в гарних умовах?»  Між ними зав’язалася дружня розмова, і сестра залишила йому брошуру «Слухайся Бога». Монах дав сестрі свій номер телефону, який вона передала братові зі збору. Невдовзі брат зателефонував йому і запросив на спеціальну промову. Монаху дуже сподобалося це зібрання, особливо, як співали пісні Царства. Також на нього справило враження те, як усі його радо вітали.

Коли монах запитав, чи Свідки мають якісь релігійні інститути чи семінарії, брат пояснив, що ми вивчаємо Біблію з кожною людиною особисто, і запропонував йому таке вивчення. Наступного тижня монах вже пройшов перший розділ книжки «Чого насправді вчить Біблія?». Він продовжував вивчення, почав відвідувати зібрання і давати коментарі під час розгляду статті з «Вартової башти».

Коли цей монах був на районному конгресі, представник філіалу запросив його на екскурсію до Бетелю. Наступного тижня монах відвідав Бетель, хоча для цього йому довелося подорожувати майже десять годин. Там його дуже гарно приймали. Наприкінці лютого 2015 року він перестав бути монахом і сьогодні далі вивчає Біблію та бере участь у християнських зібраннях.

Нещодавно в північно-східну частину Індії призначили подружжя піонерів. У цій території добра новина не проповідувалася вже багато років. Чимало людей зацікавилось правдою, тож ця пара шукала місце для проведення зібрань. Йдучи на біблійне вивчення, вони побачили недобудовану  споруду і подумали, що в ній можна було б проводити зібрання. Пройшовши трохи далі, вони вирішили повернутися та розпитати в когось про цей будинок. За ним піонери побачили літню жінку і сказали, що є Свідками Єгови. Вона дуже зраділа і зізналась, що теж є Свідком, а потім запросила їх в будинок. Жінка показала їм літературу за 70—80-ті роки. Вона вивчала з піонерами 30 років тому і попри опір чоловіка деякий час відвідувала зібрання. Ще тоді вона була переконана, що знайшла правду, але втратила зв’язок з організацією, оскільки піонери поїхали з тої місцевості. Її  діти стали належати до різних церков, але вона не ходила до жодної.

Останнім часом діти цієї жінки, які хотіли, аби після смерті маму ховали католики, почали вмовляти її стати католичкою. Тому рідна сестра цієї жінки повезла її до католицької церкви, але дорогою вони потрапили в затор, тож були змушені повернутися додому. Сестра пообіцяла відвезти її наступного дня, але захворіла. І саме у той день пополудні до цієї жінки прийшли піонери! Сьогодні вона знову вивчає Біблію, відвідує зібрання та заохочує до вивчення своїх дітей і внуків.