ЦЕЙ скарб знайшов грузинський академік Іване Джавахішвілі наприкінці грудня 1922 року. У той час він вивчав історію розвитку грузинської абетки і до його рук потрапила копія Єрусалимського Талмуду. Досліджуючи її, він побачив під єврейським текстом частково стертий грузинський текст *.

«Прихований» під Талмудом текст, датований V століттям н. е., виявився копією частини біблійної книги Єремії. До цього найдавнішим біблійним текстом грузинською мовою вважався манускрипт, створений у IX столітті н. е. Незабаром було знайдено частини інших книг Біблії з V сторіччя н. е. або навіть раніше. Ці манускрипти надзвичайно цінні, адже їх написали всього через кілька століть після Ісуса та апостолів.

Хто зробив цей переклад? Чи то була одна людина, чи група відданих своїй справі перекладачів? Досі не знайдено жодних історичних даних, які б допомогли відповісти на це запитання. Хоч би хто був перекладачем, незаперечним є той факт, що починаючи з IV століття існували грузинські переклади Біблії або принаймні її частин і люди могли читати Боже Слово своєю рідною мовою.

Про те, що мешканці Грузії були добре ознайомлені зі Святим Письмом, свідчить книжка «Мучеництво святої цариці Шушанік», написана, ймовірно, наприкінці V сторіччя. Автор книжки вплітає в сумну історію про царицю прямі і перефразовані цитати з Псалмів, Євангелій та інших частин Біблії. Він також розповідає про чоловіка Шушанік, Варскена, який був правителем Картлійського царства. На догоду володарям Персії Варскен зрікся «християнства», навернувся на перську релігію, зороастризм, і вимагав, щоб його дружина зробила те саме. Як написано в книжці, вона не відреклася від своєї віри і в останні дні життя знаходила потіху в читанні Біблії.

Тож, починаючи з V століття постійно з’являлися нові переклади і копії Святого Письма  грузинською мовою. Велика кількість цих біблійних манускриптів свідчить про наполегливу працю ревних переписувачів і перекладачів. Розгляньмо дві цікаві сторінки з історії грузинської Біблії — її переклад і друкування.

«Я, Георгій, простий монах, з великою старанністю і наполегливістю переклав цю книгу Псалмів грузинською із сучасної грецької мови». Ці слова належать грузинському монаху Георгію Мтацмінделі, який жив в XI столітті. Чому виникла потреба перекладати Біблію, якщо її переклад грузинською мовою вже існував декілька століть?

До XI століття дійшло дуже мало ранніх манускриптів грузинської Біблії. Деякі біблійні книги взагалі були втрачені. Крім того, мова зазнала змін, і читачам було складно розуміти давні тексти. Серед багатьох перекладачів, які намагалися відродити грузинську Біблію, найвагоміший внесок зробив Георгій. Він порівняв наявні грузинські переклади з грецькими манускриптами, а також переклав відсутні фрагменти і навіть цілі книги. Вдень він виконував свої обов’язки настоятеля монастиря, а вночі перекладав Біблію.

Сучасник Георгія, Єфрем Мцире, підніс перекладацьку справу на вищий щабель. Він написав твір, який, по суті, був довідником для перекладачів. У ньому він виклав основні принципи перекладу. Приміром, він радив робити переклад з мови оригіналу і триматися якомога ближче початкового тексту, але не жертвувати природністю. Єфрем також ввів звичай включати в грузинські переклади примітки як під текстом, так і на полях. Він наново переклав чимало біблійних книг. Георгій і Єфрем заклали надійне підґрунтя для подальшої перекладацької діяльності.

Протягом наступного століття в Грузії з’явилося багато книжок. Були засновані академії в містах Гелаті та Ікалто. Більшість біблеїстів вважає, що так звана «Гелатська Біблія», яка тепер зберігається в Грузинському національному центрі рукописів,— це окремий новий переклад Біблії, зроблений невідомим вченим з Гелаті чи Ікалто.

Як нові переклади впливали на життя людей у Грузії? Грузинський поет XII століття Шота Руставелі написав поему «Витязь у тигровій шкурі» («Вепхіс ткаосані»). Цей твір мав настільки великий вплив, що його впродовж століть вважали другою грузинською Біблією. Як висловився сучасний грузинський вчений Корнелій Кекелідзе, «деякі погляди [поета] відображали думки, взяті з різних біблійних уривків». Хоча поема Руставелі насамперед романтична, в ній часто піднімаються  такі теми, як справжня дружба, щедрість, повага до жінок і саможертовна любов до незнайомців. Ці та інші біблійні цінності великою мірою впливали на формування ментальності багатьох поколінь грузинів, досі залишаючись їхніми моральними ідеалами.

Наприкінці XVII століття декотрі члени царської родини захотіли надрукувати Біблію грузинською мовою. Для цього цар Вахтанг VI побудував друкарню в столиці країни, Тбілісі. Однак біблійний текст ще не був підготований до друку. Так Біблія грузинською мовою знову стала прихованим скарбом. Залишились тільки неповні манускрипти певних частин Біблії, які були написані застарілою мовою. Завдання перевірити і відновити біблійний текст отримав досвідчений мовознавець Сулхан Саба Орбеліані.

Орбеліані ставився до цієї роботи дуже сумлінно. Він знав декілька мов, зокрема грецьку і латинську, тому міг послуговуватися не лише наявними грузинськими рукописами, але й багатьма іншими джерелами. Проте його неупереджений підхід до перекладу не сподобався представникам Грузинської православної церкви. Священики звинуватили Орбеліані у зраді церкви і переконали царя відсторонити вченого від перекладу Біблії. Згідно з деякими джерелами, на церковному соборі священики змусили Орбеліані спалити Біблію, над якою він працював не одне десятиріччя.

Варто зазначити, що примірник Мцхетського рукопису, також відомого як «Біблія Саби», який дійшов до нашого часу, містить коментарі, написані рукою Орбеліані. Однак дехто сумнівається, чи це справді та Біблія, проти якої виступала церква. Лише додаток до цієї Біблії вчені одностайно вважають роботою Орбеліані.

Незважаючи на труднощі, декотрі члени царської родини не відмовлялися від свого задуму надрукувати Біблію. Певні її частини були надруковані в період між 1705 і 1711 роками. А в 1743 році завдяки зусиллям грузинських царевичів Бакара і Вахушті зрештою вийшла друком повна Біблія грузинською мовою. Відтоді прихований скарб став доступним для всіх!