КОЛИ мені було дев’ять років, я перестала рости. Це було 34 роки тому в Кот-д’Івуарі. Навіть тепер я заввишки лише метр. Коли моя проблема стала очевидною, батьки заохотили мене більше трудитися, щоб не зосереджуватися на своєму вигляді. Я встановила перед нашим будинком фруктовий кіоск і пильнувала, щоб він завжди виглядав охайно. Це приваблювало багатьох покупців.

Звичайно, важка праця не змінила усього. Я і далі залишалась низенькою, тому мені було важко виконувати прості завдання, як-от дотягнутися до високих полиць. Здавалося, все було зроблено для людей, вдвічі вищих за мене. Я почувалася жахливо, але усе змінилось, коли мені було 14.

Одного дня дві жінки, які були Свідками Єгови, купили фрукти і згодом розпочали зі мною біблійне вивчення. Невдовзі я зрозуміла, що важливіше пізнавати Єгову і його намір, ніж перейматися своїм фізичним станом. Відтоді я почуваюся ліпше. Моїм улюбленим біблійним віршем став Псалом 73:28. Перша його частина містить такі слова: «Мені приємно наближатись до Бога».

Несподівано наша сім’я переїхала до Буркіна-Фасо. Моє життя кардинально змінилося. В нашій місцевості у Кот-д’Івуарі люди мене знали, бо я стояла біля фруктового кіоску. А тут я була для багатьох незнайомкою, і до того ж дивною на вигляд. Люди постійно витріщалися на мене. Тому я тижнями не виходила з дому. Потім я пригадала, як приємно мені було наближатись до Єгови. Я написала у філіал Свідків Єгови, і мене відвідала місіонерка, на ім’я Нані. Саме такої людини я потребувала. Вона приїхала до мене на скутері.

У нашій території піщані дороги. По них важко їздити, а в сезон дощів вони перетворюються на болото. Їдучи до мене на вивчення, Нані падала зі скутера безліч разів, але це її не зупиняло. Відтак вона запропонувала підвозити мене на зібрання. Я розуміла, що, вийшовши з дому, знову ловитиму дивні погляди людей. До того ж скутер зі мною буде важчим, і керувати ним стане ще складніше. Все ж я погодилась, пам’ятаючи про другу  частину мого улюбленого вірша: «Я зробив Всевладного Господа Єгову своїм сховком».

Ми з Нані не раз падали в болото, але заради зібрань варто було йти на такі жертви. У Залі Царства мене зустрічали теплими, щирими усмішками. Як же це відрізнялося від поглядів людей на вулицях! Через дев’ять місяців я охрестилась.

Третя частина мого улюбленого вірша звучить так: «Щоб звіщати про всі його діла». Я знала, що служіння буде моєю найбільшою трудністю. Досі пам’ятаю, коли вперше проповідувала від дому до дому. Діти й дорослі постійно мене роздивлялися, ішли за мною і навіть копіювали мою ходу. Це завдавало болю. Але я постійно нагадувала собі, що вони потребують Раю так само, як і я, тому не здавалась.

Аби полегшити собі життя, я придбала трицикл з ручними педалями. Моя партнерка у служінні штовхала мене під гору і заскакувала на трицикл, коли він з’їжджав з гори. Служіння, яке раніше давалося мені важко, тепер почало приносити велику радість — таку велику, що 1998 року я влилася в ряди сталих піонерів.

Я проводила багато біблійних вивчень, і четверо моїх зацікавлених охрестилися. Крім того, одна з моїх рідних сестер прийняла правду. Коли я чую про духовний поступ інших, це для мене наче своєчасний ковток свіжого повітря. Якось під час приступу малярії я отримала листа з Кот-д’Івуару. Колись я почала біля дверей вивчення Біблії зі студентом університету в Буркіна-Фасо і потім передала вивчення брату. Той студент згодом переїхав у Кот-д’Івуар. Як же я втішилася, дізнавшись, що він став неохрещеним вісником!

Як я забезпечую себе? Певна організація, що допомагає інвалідам, запропонувала навчити мене шиття. Одна вчителька помітила мою працьовитість і сказала: «Треба навчити тебе виготовляти мило». Тож тепер я роблю вдома господарське і туалетне мило. Людям подобається моє мило, і вони рекомендують його іншим. Доставляю я його сама на своєму триколісному скутері.

На жаль, 2004 року мій деформований хребет почав так боліти, що мені довелось припинити піонерське служіння. Все ж я намагаюся брати якомога повнішу участь у служінні.

Люди кажуть, що я відома своєю милою усмішкою. Я маю багато підстав для того, щоб бути щасливою, адже мені приємно наближатись до Бога. (Розповіла Сара Майга).