КАТРІН виростала у США. У 16 років вона охрестилась, ставши Свідком Єгови. Ця сестра сумлінно ставилась до служіння, але люди в її території неохоче слухали добру новину про Царство. Катрін говорить: «Я читала про тих, хто молився до Бога і просив послати до них когось, хто допоміг би їм пізнати його. Мені дуже хотілося знайти таку людину, але цього так і не сталось».

Після багатьох років служіння в такій території Катрін почала роздумувати про переїзд у місцевість, де люди охочіше відгукуються на звістку про Царство. Але вона запитувала себе, чи зможе там давати собі раду. Раніше Катрін — тільки раз у житті — два тижні жила далеко від своєї сім’ї і весь цей час скучала за рідними. Проте її щире бажання відчути радість, яку приносить допомога тим, хто шукає Єгову, перемогло. Розглянувши кілька варіантів, куди можна поїхати, вона написала у філіал у Гуамі й отримала необхідну інформацію. У липні 2007 року, коли Катрін було 26, вона переїхала на тихоокеанський острів Сайпан, приблизно за 10 000 кілометрів від її дому. Які благословення вона отримала?

Невдовзі після приїзду в новий збір Катрін зустріла 45-річну Доріс, яка погодилась вивчати Біблію. Після того як вони розглянули перших три розділи книжки «Чого вчить Біблія», Катрін стала хвилюватися. «Доріс була дуже хорошою зацікавленою, і я боялась усе зіпсувати,— розповідає вона.— Я ніколи не мала справжнього біблійного вивчення і розуміла, що Доріс потрібно досвідченішого вчителя її віку». Катрін молилась до Єгови, щоб він допоміг їй знайти таку сестру, якій вона могла б довірити свою зацікавлену. Відтак вона вирішила повідомити Доріс про те, що з нею вивчатиме хтось інший.

«Я ще не почала цієї розмови,— пригадує Катрін,— як Доріс сказала, що хоче поділитися зі мною однією проблемою. Вислухавши її, я розповіла, як Єгова допоміг мені в подібній ситуації. Вона подякувала». Тоді Доріс сказала Катрін: «Через тебе Єгова допомагає мені. У той день, коли ти вперше прийшла до мого дому, я кілька годин читала Біблію. Я плакала і благала Бога послати до мене когось, хто  допоможе мені зрозуміти її. Тоді ти постукала в мої двері. Єгова відповів на мою молитву!» Сльози навертаються на очі Катрін, коли вона пригадує той зворушливий момент. Ця сестра каже: «Слова Доріс були відповіддю на мою молитву. Єгова показав мені, що я можу продовжувати це вивчення».

Доріс охрестилася у 2010 році і тепер сама проводить кілька біблійних вивчень. Катрін зазначає: «Я дуже тішуся, що збулось моє давнє бажання допомогти щирій людині стати служителем Єгови!» Нині Катрін з радістю служить спеціальною піонеркою на тихоокеанському острові Кусаїє.

Понад сто братів і сестер з інших країн (віком від 19 до 79 років) служать у Мікронезії там, де є більша потреба. Почуття цих ревних проповідників влучно передають слова Еріки, яка приїхала на Гуам 2006 року, коли їй було 19. Вона каже: «Піонерське служіння в території, де люди настільки спраглі правди, приносить неймовірну радість. Я вдячна Єгові, що він допоміг мені розпочати таке служіння. Це найліпший шлях у житті!» Сьогодні Еріка служить спеціальною піонеркою на Ібі (Маршаллові острови). Звичайно, служіння за кордоном пов’язане з певними труднощами. Розгляньмо деякі з них і подивімось, як їх долають ті, хто переїхав у Мікронезію.

Спосіб життя. Прибувши у 2007 році на острів Палау, 22-річний Саймон відразу зрозумів, що може заробляти небагато в порівнянні з тим, що заробляв удома в Англії. «Треба було навчитися не купувати всього, що мені хотілося. Тепер я уважно вибираю продукти і шукаю найнижчі ціни. Коли щось ламається, я стараюсь дістати вживані запчастини і шукаю когось, хто може допомогти мені відремонтувати зламану річ». Як те, що Саймону довелося спростити життя, вплинуло на нього? Він говорить: «Це допомогло мені зрозуміти, що́ в житті є справді важливим і як задовольнятися мінімумом. Я не раз відчував, як Єгова дбає про мене. За сім років служіння на цьому острові я завжди мав що поїсти і де переночувати». Безсумнівно, Єгова підтримує тих, хто веде просте життя, бо вони прагнуть шукати найперше Царства (Матв. 6:32, 33).

Туга за домом. Еріка каже: «У мене дуже близькі стосунки з рідними, і я переживала, чи туга за домом не вплине негативно на моє служіння». Що вона робила, аби підготуватися до переїзду? «Я читала статті про тугу за домом, надруковані у “Вартовій башті”. Так я змогла підготувати своє серце до майбутніх труднощів. В одній статті розповідалось, як мати запевнила свою дочку в підтримці Єгови такими словами: “Єгова ліпше від мене подбає про тебе”. Це запевнення надзвичайно  зміцнило мене». Анна та її чоловік, Патрік, служать у Маджуро на Маршаллових островах. Анна долає тугу за домом завдяки тому, що зосереджується на братах і сестрах свого збору. Вона розповідає: «Я постійно дякую Єгові за всесвітнє братство, бо це моя сім’я. Без сердечної підтримки одновірців я ніколи не могла б служити там, де є більша потреба».

Пошук друзів. «В іншій країні все по-іншому,— зазначає Саймон.— Інколи мені хочеться розказати якийсь жарт і бачити, що мене повністю зрозуміли». Еріка говорить: «Спочатку я почувалась зайвою. Але це допомогло мені переглянути свої спонуки. Я переїхала сюди не заради особистої користі, а щоб робити більше для Єгови. З часом я знайшла чудових друзів, якими надзвичайно дорожу». Саймон наполегливо вивчав мову палау, і це допомогло йому широко відкрити своє серце для місцевих братів та сестер (2 Кор. 6:13). Доклавши зусиль, аби вивчити мову, він завоював любов одновірців. Коли приїжджі й місцеві брати працюють пліч-о-пліч, вони розвивають близьку дружбу між собою. А які ще благословення отримують ті, хто охоче йде на жертви задля служіння в територіях, де є більша потреба?

Апостол Павло написав: «Хто сіє щедро, той і жатиме щедро» (2 Кор. 9:6). Принцип, який стоїть за цими словами, стосується тих, хто розширює своє служіння. Які плоди вони щедро жнуть у Мікронезії?

У цій території все ще є чимало нагод розпочинати біблійні вивчення і на власні очі бачити, як люди, котрі пізнають і застосовують правду з Божого Слова, роблять духовний поступ. Патрік і Анна проповідували також на Ангаурі, крихітному острові з населенням 320 осіб. Прослуживши на ньому два місяці, вони зустріли одиноку матір. Вона відразу погодилася вивчати Біблію, охоче прийняла правду і зробила докорінні зміни у своєму житті. Анна розповідає: «Після кожного вивчення, від’їжджаючи від її дому на велосипедах, ми дивились одне на одного і вигукували: “Дякуємо, Єгово!”». Вона продовжує: «Я знаю, що Єгова так чи інакше привів би цю жінку до себе. Але, переїхавши туди, де більша потреба, ми змогли знайти цю особу з добрим серцем і допомогти їй пізнати Бога. Це одне з найбільших благословень у нашому житті!» Щось подібне говорить Еріка: «Коли допомагаєш людині пізнати Єгову, відчуваєш невимовну радість».

У багатьох країнах усе ще потрібно більше проповідників Царства. Чи ти можеш поїхати туди, де більша потреба? Молись до Єгови, щоб він поглибив твоє бажання розширити служіння. Поговори про це зі старійшинами збору, районним наглядачем чи з тими, хто служить у країні, де потрібна допомога. Коли починають вимальовуватися твої плани, напиши у філіал, що наглядає за територією, в якій ти хочеш служити, і попроси більше інформації *. Можливо, тобі під силу долучитися до тисяч братів і сестер — молодих і літніх, одружених і неодружених, які охоче йдуть на жертви й радіють, пожинаючи рясні плоди.