Лист до римлян 14:1—23
Коментарі
Хто ти такий, щоб судити чийогось слугу? В цьому уривку (Рм 14:1—12) Павло чітко показує, що християни не повинні засуджувати одновірців за рішення, які ті роблять згідно зі своїм сумлінням. Римський збір складався з християн, котрі походили з різних культур. Дехто з них засуджував інших за рішення і вчинки, які не порушували біблійних принципів. У попередньому вірші (Рм 14:3) сказано, що «Бог щиро прийняв» і «того, хто їсть», і «того, хто не їсть». Павлове запитання тут, у вірші 4, нагадало християнам, що Єгова підтримує тих, кого вони засуджували. Павло використав приклад про слугу і пана. Тільки пан мав право встановлювати правила та обмеження для свого слуги, доручати йому якісь обов’язки і вирішувати, чи він залишиться на службі, чи ні. Якби хтось насмілився робити це замість пана, то пан по праву міг би сказати такому зухвальцю: «Та хто ти такий?» Подібно кожен християнин відповідальний перед Богом, своїм Паном, за рішення, які робить згідно зі своїм сумлінням. Жодна людина не має права засуджувати свого брата, адже тільки Бог є його Паном.
Єгова. У доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово «Господь» (грецькою го Кı́ріос). Проте, як пояснюється в додатку В, існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. З контексту видно, що йдеться про Бога Єгову. В цьому уривку (Рм 14:1—12) Павло наголошує на тому, що важливо не засуджувати інших за рішення, які вони роблять згідно зі своїм сумлінням. В Рм 14:10 він говорить, що всі ми «станемо перед судовим престолом Бога». На підтвердження цієї думки Павло в Рм 14:11 цитує з Іс 45:23, де, як видно з контексту, говорить Бог Єгова (Іс 45:18—22), і з Іс 49:18, де міститься Боже ім’я. (Див. коментар до Рм 14:11.) У Рм 14:12 Павло закінчує словами: «Тож кожен з нас сам за себе відповість перед Богом». Отже, з огляду на контекст, а також подібні вислови у Єврейських Писаннях ім’я Єгова вживається в основному тексті цього видання. (Див. додаток В3, вступ і Рм 14:4.)
Може зробити так, щоб він стояв. Тобто може зробити так, щоб він був успішним і не втратив схвалення свого пана. В подібному значенні слово «стояти» вживається в Лк 21:36.
Говорить Єгова. Тут Павло цитує з Іс 45:23, де, як видно з контексту, говорить Бог Єгова (Іс 45:18—22). Однак вислів «говорить Єгова» не міститься в Іс 45:23. Вчені вважають, що Павло також цитує з Іс 49:18, де сказано: «“Клянусь собою”,— говорить Єгова». Або, можливо, Павло додав вислів «говорить Єгова», щоб показати, кому належать процитовані слова. Він міг взяти за основу численні вірші з Єврейських Писань, в яких вживається цей або подібні вислови (Чс 14:28; Єр 22:24; 46:18 [26:18, LXX]; Єз 5:11; 14:16; 16:48; 17:16; 18:3; 20:31, 33; Сф 2:9).
Єгови. У доступних на сьогодні грецьких рукописах слово «Господь» (грецькою Кı́ріос без означеного артикля) в цьому вірші вживається тричі. Проте, як пояснюється у додатку В, існують підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша.
Єгови. У доступних на сьогодні грецьких рукописах слово «Господь» (грецькою Кı́ріос з означеним артиклем) в цьому вірші вживається тричі. Проте, як пояснюється у додатку В, існують підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша. (Див. додаток В3, вступ і Рм 14:8.)
Говорить Єгова. Тут Павло цитує з Іс 45:23, де, як видно з контексту, говорить Бог Єгова (Іс 45:18—22). Однак вислів «говорить Єгова» не міститься в Іс 45:23. Вчені вважають, що Павло також цитує з Іс 49:18, де сказано: «“Клянусь собою”,— говорить Єгова». Або, можливо, Павло додав вислів «говорить Єгова», щоб показати, кому належать процитовані слова. Він міг взяти за основу численні вірші з Єврейських Писань, в яких вживається цей або подібні вислови (Чс 14:28; Єр 22:24; 46:18 [26:18, LXX]; Єз 5:11; 14:16; 16:48; 17:16; 18:3; 20:31, 33; Сф 2:9).