Книга Екклезіаста 4:1—16
4 Знову я звернув увагу на все гноблення, яке чиниться під сонцем. Я бачив сльози пригноблених, і ніхто їх не потішав.+ Їхні гнобителі мали силу, і ніхто їх не потішав.
2 І я зрозумів, що ті, хто помер, щасливіші за тих, хто живе.+
3 А ще ліпше тому, хто не родився+ і не бачив безрадісних діл, які робляться під сонцем.+
4 Також я побачив, що суперництво спонукує людей докладати багато зусиль* і вправно працювати.+ Це теж марнота і гонитва за вітром.
5 Безглуздий сидить склавши руки, його тіло марніє*.+
6 Ліпше жменя спокою, ніж дві жмені тяжкої праці й гонитви за вітром.+
7 Я звернув увагу на ще один приклад марноти під сонцем:
8 буває, що людина самотня, в неї нікого немає; вона не має ні сина, ні брата, але без кінця тяжко працює. Очі її ніколи не насичуються багатством.+ Але чи вона запитує себе: «Для кого я тяжко працюю і позбавляю себе* всякого добра?»+ Це теж марнота і безрадісна справа.+
9 Двом ліпше, ніж одному,+ бо за свою тяжку працю вони отримують добру нагороду*.
10 Коли один з них впаде, інший допоможе своєму товаришу піднятись. А що буде з тим, хто впаде, і поряд не буде нікого, хто допоміг би йому піднятися?
11 Крім того, якщо двоє ляжуть разом, то їм буде тепло. А як зігрітись одному?
12 І одного можна перемогти, але двоє разом зможуть дати відсіч. І мотузка потрійна не швидко* розірветься.
13 Ліпше бідний, але мудрий хлопець, ніж старий, але безглуздий цар,+ якому вже бракує розуму, щоб прислу́хатись до перестороги.+
14 Бо він* вийшов з в’язниці, щоб стати царем,+ хоч народився у царстві бідним.+
15 Я розмірковував про всіх живих, які ходять під сонцем, і про те, що стається з молодим наступником, котрий займає місце царя.
16 Хоча багато хто підтримує його, але ті, хто прийде пізніше, не будуть ним задоволені.+ Це теж марнота і гонитва за вітром.
Примітки
^ Або «важкої праці».
^ Букв. «і їсть власне тіло».
^ Або «свою душу».
^ Або «більше користі».
^ Або «не легко».
^ Можливо, стосується мудрого хлопця.