Антіохії. Це місто, про яке в Біблії вперше згадується у цьому вірші, лежало приблизно за 500 км на північ від Єрусалима. Антіохія стала столицею римської провінції Сирія у 64 році до н. е. У I столітті н. е. вона була одним з найбільших міст Римської імперії, поступаючись лише Риму та Александрії. Сирійська Антіохія вражала красою і відігравала величезну роль у політичному, економічному та культурному житті імперії, однак стала також відома своїм моральним зіпсуттям. В Антіохії жило багато юдеїв і, за деякими джерелами, чимало грекомовних людей навернулись на юдаїзм. Одним з таких прозелітів був Никола, який пізніше став християнином. В Антіохії впродовж року навчали Варнава і апостол Павло, і з цього міста Павло вирушав у свої місіонерські подорожі. Саме в Антіохії Христових послідовників «за Божим провидінням... вперше почали називати християнами». (Див. коментарі до Дії 11:26.) Цю Антіохію не слід плутати з Антіохією в Пісідії, згаданою в Дії 13:14. (Див. коментар до Дії 13:14 і додаток Б13.)

До Антіохії, що в Пісідії. Місто у римській провінції Галатія. Воно лежало на кордоні Фригії та Пісідії і в різний час було частиною то однієї території, то іншої. Руїни міста збереглися біля сучасного Ялвача (Туреччина). Пісідійська Антіохія згадується в цьому вірші і в Дії 14:19, 21. Шлях з Пергії, міста поблизу середземноморського узбережжя, до пісідійської Антіохії був нелегким, адже Антіохія лежала на висоті приблизно 1100 м над рівнем моря (див. додаток Б13) і на крутих гірських дорогах чатували грабіжники. «Антіохію, що в Пісідії» не слід плутати із сирійською Антіохією (Дії 6:5; 11:19; 13:1; 14:26; 15:22; 18:22). По суті, коли в книзі Дії згадується про Антіохію, то в більшості випадків йдеться про Антіохію в Сирії, а не Антіохію в Пісідії.

Антіохії. Це місто в Сирії стояло на річці Оронт приблизно за 32 кілометри від середземноморського порту Селевкія (якщо вимірювати відстань по річці). У I столітті н. е. Антіохія була одним з найбільших і найбагатших міст Римської імперії, поступаючись лише Риму та Александрії. В цьому місті вже давно мешкала велика юдейська громада, і на той час юдеї та язичники ставились одні до одних терпимо. Сирійська Антіохія, очевидно, мала сприятливі умови для нововведення — проповідування не лише юдеям, але й необрізаним язичникам. (Див. коментар до вислову грекомовним людям у цьому вірші.) Цю Антіохію не слід плутати з Антіохією в Пісідії, згаданою в Дії 13:14. (Див. коментарі до Дії 6:5; 13:14 і додаток Б13.)

Грекомовним людям. Букв. «елліністам». Значення вжитого тут грецького слова гелленісте́с залежить від контексту. В Дії 6:1 воно, найімовірніше, означає «грекомовні юдеї». (Див. коментар до Дії 6:1.) На підставі цього деякі вчені зробили висновок, що учні в сирійській Антіохії проповідували обрізаним юдеям або прозелітам, які розмовляли грецькою. Однак описане в цьому вірші, очевидно, стосувалося нововведення, яке відбулося в діяльності учнів. Як говориться в Дії 11:19, раніше учні в Антіохії ділилися звісткою лише з юдеями, але тепер вони, мабуть, почали проповідувати й неюдеям, які жили у місті. В Антіохію послали Варнаву, очевидно, для того, щоб заохотити нових грекомовних учнів (Дії 11:22, 23). Деякі стародавні рукописи замість слова гелленісте́с використовують у цьому вірші слово ге́лленас (означає «греки») (див. Дії 16:3). Тому ряд перекладів вживає такі слова, як «греки» або «язичники». Ці варіанти перекладів означають, що жоден з тих, хто чув звістку в Антіохії, не був прихильником юдаїзму. Однак цілком можливо, що тут ідеться про дві групи, які знали грецьку мову,— про юдеїв і про язичників. Тому в цьому перекладі вживається вислів «грекомовні люди». Мабуть, ці грекомовні люди походили з різних народів, але перейняли від греків їхню мову і, можливо, культуру.

Грекомовні юдеї. Букв. «елліністи». Грецьке слово гелленісте́с не вживається ні в грецькій, ні в єврейській літературі елліністичного періоду, але контекст показує, що воно передає думку про «грекомовних юдеїв»; на користь цього розуміння також свідчить багато словників. У той час всі християни в Єрусалимі, у тому числі грекомовні, мали юдейське походження або були юдейськими прозелітами (Дії 10:28, 35, 44—48). У розповіді «грекомовні юдеї» протиставляються «єврейськомовним» (буквально «євреї», форма множини грецького слова ебра́йос). Тож «елліністами» були юдеї, які спілкувалися грецькою мовою і прийшли в Єрусалим з різних куточків Римської імперії, мабуть у тому числі з Десятимістя. На відміну від них, єврейськомовні юдеї, очевидно, походили з Юдеї та Галілеї. Ці дві групи християн юдейського походження, ймовірно, належали до різних культур. (Див. коментар до Дії 9:29.)

Рука Єгови. Цей вислів часто трапляється у Єврейських Писаннях і складається з єврейського відповідника слова «рука» і тетраграми. (Ось деякі приклади: Вх 9:3; Чс 11:23; Сд 2:15; Рт 1:13; 1См 5:6, 9; 7:13; 12:15; 1Цр 18:46; Езд 7:6; Йв 12:9; Іс 19:16; 40:2; Єз 1:3.) У Біблії слово «рука» часто вживається в переносному значенні і означає «сила». Слово «рука» також може передавати думку про застосування сили. Грецький вислів, перекладений як «рука Єгови», також трапляється в Лк 1:66 і Дії 13:11. (Див. коментарі до Лк 1:6, 66 і додаток В3, вступ і Дії 11:21.)

Рука Єгови. Цей вислів часто трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «рука» вживається разом з тетраграмою (Вх 9:3; Чс 11:23; Сд 2:15; Рт 1:13; 1См 5:6, 9; 7:13; 12:15; 1Цр 18:46; Езд 7:6; Йв 12:9; Іс 19:16; 40:2; Єз 1:3). Грецький вислів, перекладений як «рука Єгови», також вживається в Дії 11:21; 13:11. (Див. коментарі до Лк 1:6, 9; Дії 11:21 і додаток В3, вступ і Лк 1:66.)

Рука. Це слово часто вживається в переносному значенні і означає «сила». Слово «рука» також може передавати думку про застосування сили.

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

За Божим провидінням... почали називати. Більшість перекладів передають цей вислів як «почали називати» або «було названо». Однак тут не вживаються звичайні грецькі слова, які означають «називати» (Мт 1:16; 2:23; Мр 11:17; Лк 1:32, 60; Дії 1:19). У цьому вірші використано слово хрематı́зо. В більшості з дев’яти випадків, коли це слово трапляється у Грецьких Писаннях, воно стосується того, що походить від Бога (Мт 2:12, 22; Лк 2:26; Дії 10:22; 11:26; Рм 7:3 («назвали б»); Єв 8:5; 11:7; 12:25). Наприклад, в Дії 10:22 це дієслово вживається разом з висловом «святий ангел», а в Мт 2:12, 22 воно вживається щодо снів, отриманих від Бога. Споріднений іменник хрематісмо́с вживається в Рм 11:4, і більшість словників та перекладів містять такі варіанти його перекладу, як «проголошення від Бога; відповідь, яку дає Бог». Можливо, це Єгова спонукав Савла і Варнаву використати назву «християни». Дехто вважає, що назву придумали язичники в Антіохії і вона була насмішкою або виразом зневаги. Однак грецьке слово хрематı́зо вказує на те, що назву «християни» дав Бог. І навряд чи першими, хто назвав послідовників Ісуса християнами (грецькою) або месіаністами (єврейською), могли бути юдеї, які відкинули Ісуса як Месію, тобто Христа. Якби вони зробили це, то тим самим визнали б його Помазанцем, або Христом.

Християнами. Грецьке слово хрістіано́с, що означає «послідовник Христа», з’являється у Грецьких Писаннях лише три рази (Дії 11:26; 26:28; 1Пт 4:16). Воно походить від слова Хрісто́с, яке означає Христос, або Помазанець. Християни наслідують приклад Ісуса Христа, тобто помазанця Єгови, і дотримуються його вчень (Лк 2:26; 4:18). Назву «християни» було дано «за Божим провидінням» 44 року н. е., коли стались події, описані в цьому уривку. Очевидно, ця назва легко ввійшла в ужиток, адже приблизно 58 року н. е., коли Павло став перед царем Іродом Агріппою II, той добре знав, хто такі християни (Дії 26:28). За словами історика Тацита, у 64 році н. е. народ у Римі також використовував назву «християни». Крім того, приблизно в 62—64 роках н. е. Петро написав свого першого листа до християн, розпорошених по всій Римській імперії. На той час назва «християни», ймовірно, стала добре відомою; вона також вирізняла Ісусових послідовників з-посеред інших людей (1Пт 1:1, 2; 4:16). Завдяки цій Богом даній назві Ісусових учнів більше не сприймали як секту юдаїзму.

Великий голод. Достовірність цього повідомлення про голод, що стався приблизно 46 року н. е., підтверджує Йосиф Флавій, який також писав про «великий голод» за часу правління римського імператора Клавдія. В часи голоду особливо потерпали бідні, адже вони не мали ні грошей, ні запасів їжі. Тож християни в Антіохії вирішили послати допомогу своїм нужденним братам у Юдеї.

За днів Клавдія. Римський імператор Клавдій правив з 41 до 54 року н. е. На початку свого правління він прихильно ставився до юдеїв, але наприкінці правління це ставлення змінилось, і він вигнав з Риму всіх юдеїв (Дії 18:2). Вважається, що Клавдія отруїла грибами його четверта дружина. Наступним імператором став Нерон.

Допомогу. Або «допомогу, щоб послужити». Це перший описаний в Біблії випадок, коли християни послали допомогу одновірцям в іншому куточку світу. Грецьке слово діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння», також передає думку про матеріальну допомогу, як-от в Дії 12:25 і 2Кр 8:4. Те, як грецьке слово діаконı́а вживається у Грецьких Писаннях, показує, що християнське служіння має дві грані. Одна — це «служіння [форма слова діаконı́а], пов’язане з примиренням», тобто праця проповідування і навчання (2Кр 5:18—20; 1Тм 2:3—6). А друга, як видно з цього уривка,— служіння на благо одновірців. Павло писав: «Є... різні види служіння [форма множини слова діаконı́а], але Господь той самий» (1Кр 12:4—6, 11). Він показав, що всі ці грані християнського служіння є частиною нашого служіння Богу (Рм 12:1, 6—8).

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників юдейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Старійшинам. Букв. «чоловікам похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі, але може вказувати і на похилий вік. (Див. коментар до Мт 16:21.) У стародавньому Ізраїлі старійшини здійснювали управління і були провідниками окремих громад (Пв 25:7—9; ІсН 20:4; Рт 4:1—12) та цілого народу (Сд 21:16; 1См 4:3; 8:4; 1Цр 20:7). Тут це слово вперше вживається щодо християнського збору. На старійшинах духовного Ізраїля, як і на старійшинах буквального Ізраїля, лежав обов’язок давати вказівки у зборі. В цьому уривку показано, що саме старійшини отримали допомогу для зборів у Юдеї і наглядали за її розподілом.