Перейти до матеріалу

Що Біблія каже про Великдень?

Що Біблія каже про Великдень?

Біблійна відповідь

 Святкування Великодня не ґрунтується на Біблії. Якщо ви дослідите історію цього свята, то дізнаєтесь, що насправді воно походить зі стародавніх обрядів родючості. Розгляньмо кілька фактів.

  1.   Назва і походження. В одному з випусків «Українознавчого альманаху» говориться: «Назва Великдень дійшла до нас із прадавніх часів, коли, найімовірніше, так називали день весняного рівнодення, який припадає на 20–21 березня. У слов’ян цей день був пов’язаний із відродженням природи і новим аграрним роком». Як пояснюється у словнику-довіднику «Слов’янський світ», Великдень — це «одне з головних весняних свят давніх слов’ян, день народження весняної богині, праматері. [...] Християнство, щоб відсторонити значимий хліборобський обряд Великдень, до цих днів приурочило свято Воскресіння Ісуса Христа».

  2.   Писанки, крашанки. За словами професора В. Жайворонка, «звичай розмальовувати писанки походить ще з дохристиянських часів; здавна писанки наділялися охоронними властивостями» («Знаки української етнокультури: словник-довідник»). У журналі «Людина і світ» (за квітень 2000 року) про великодні звичаї слов’ян сказано, що розфарбовування писанок та інші обрядові дії «мали вплинути позитивно на надприродні сили, схилити їх до активізації репродуктивних функцій». В іншому джерелі говориться: «Наші предки вірили, що писанка має магічну силу» (В. Войтович, «Генеалогія богів давньої України»).

  3.   Кролики. Ці тварини є символом родючості, котрий «походить зі стародавніх обрядів і символіки язичницьких весняних свят народів Європи та Близького Сходу» («Encyclopædia Britannica»).

  4.   Нове вбрання. «Зустрічати скандинавську богиню весни, Істре, не в новому вбранні вважалося ознакою неввічливості і віщувало нещастя» («The Giant Book of Superstitions»).

  5.   Інші звичаї. Сучасне свято Великодня «запозичило дуже багато із весняних обрядів язичн[ицького] культу (випікання пасок, взаємне цілування-христосування, вшанування крашанок, запалювання багать). Із свята сімейних духів у слов’ян був взятий звичай ходити на могили родичів, умилостивляти їх шляхом принесення жертв і милостині» («Релігієзнавчий словник»).

 В одній книжці про походження великодніх традицій говориться: «Великодні свята українців славні і своїми обрядами, що, без сумніву, є дохристиянськими» (М. Крищук, «Читанка з народознавства»).

 Біблія засуджує людей, котрі, поклоняючись Богові, дотримуються традицій чи звичаїв, яких він не схвалює (Марка 7:6—8). У 2 Коринфян 6:17 говориться: «Відділіться,— говорить Єгова,— та більше не торкайтесь нечистого». Великдень — це язичницьке свято. Ті, хто прагне догоджати Богові, не будуть брати участі у його святкуванні.